Головна
Публікації
Україна
Суспільство
Історія справжньої чоловічої дружби: про серіал"Друзі" говоримо з продюсером проєкту та виконавцями головних ролей

Історія справжньої чоловічої дружби: про серіал"Друзі" говоримо з продюсером проєкту та виконавцями головних ролей

13 Вересня / 2024

Джерело: Телеканал “Дім”

Володимир Москалець, Ярослав Шахторін та Євгеній Ламах. Скриншот: kanaldim.tv

Справжня чоловіча дружба здатна витримати будь-які перешкоди, навіть в умовах війни. Цій темі присвячений пригодницький український серіал "Друзі". Сюжет розгортається навколо Сергія, Ярика та Романа, які вирішують поїхати на "нуль", аби привітати спільного друга, який служить у ЗСУ. Напередодні його дня народження вони вирушають з Одеси до Миколаєва. В дорозі вони усвідомлюють, що ідея перетворилася на ризиковану подорож, яка подарує нові знайомства та назавжди змінить їх погляди на життя.

Ведучі "Ранку "Вдома" розпитали акторів Євгенія Ламаха, Ярослава Шахторіна та головного продюсера групи серіальних проєктів "1+1 Production" Володимира Москальця про актуальність фільмів про війну під час війни. До слова, "Друзі" можна побачити на телеканалі "Дім" вже з 15 вересня.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Про що серіал "Друзі"?

Москалець: Сюжет серіалу "Друзі" — це історія, яку, мабуть, переживали всі українці. Коли почалась війна, спочатку ми переживали страх, паніку, агресію. Далі був такий етап, коли ми почали думати, що війна — це не з нами, це десь по телевізору, коли ти пристосовуєшся до життя під час війни, коли ти вчишся жити у війні.

Наші герої — це троє друзів, які вирішили поїхати до свого ще одного друга на "нуль", щоб привітати його з днем народження. Оця наївність, оця дитячість, вона супроводжує їх весь цей проєкт. Вони думають, що нічого поганого з ними не трапиться. Мовляв, війна лише в новинах, десь далеко.

Коли вони їдуть з Одеси в Миколаїв, то починають розуміти, що дитинство завершилося. Вони стільки всього не встигли, вони розуміли, що життя може завершитися в будь-який момент. Ця дорога від наївного дитячого сприйняття війни до усвідомлення масштабів проблеми і є головною у мандрівці, яка вмістилася в 4 серії.

— Чим ця історія зацікавила вас як продюсера, та вас як акторів?

Ламах: Дуже цікава історія. Хлопці спочатку вирішують поїхати до свого друга на "нуль" та вважають, що це щось таке прикольне, наче дійсно пригода. Вирішують вони це на тусовці, на концерті. Потім в дорозі зіштовхуються з різними ситуаціями та усвідомлюють, що все це не смішно, що це дуже серйозно. У мого персонажа була певна трансформація. Він з підкаблучника перетворюється на чоловіка. Мені сподобався цей процес перетворення мого героя. Тим паче тут класні актори. Проби — це окрема історія.

— Є трансформація героя. Чи вдалося її втілити?

Ламах: Це вже глядач скаже. Я прискіпливий до своєї роботи, мені потім багато чого не подобається, хочеться удосконалити фінальну версію. Хоч зі сторони здається, що це максимально нереальна історія — потрапити на "нуль" до друзів, але мені здається, що на початку повномасштабної війни й не таке траплялося.

Шахторін: Всі ми різні, як і наші персонажі. Мені сподобалася історія, сценарій, герої, акторський склад. Ми діємо по-різному у критичних ситуаціях. Вибратися із проблеми допомагає злагодженість дій. У фільмі ми спільними зусиллями подолали проблеми.

Москалець: Це допоможе українцям дійти до перемоги. Зараз кожен на своєму полі наближає перемогу. Кожен з нас повинен робити те, що в нього виходить найкраще. Це є запорукою успіху.

Автор ідеї Микола Пазенко розповідав нам реальну історію трьох друзів, які жили в Одесі. Їхати до друга на "нуль" вони вирішили на концерті гурту Kozak System. Ми запросили Kozak System спеціально для цього, щоб відтворити цю атмосферу. Тоді Іван Ланьо сказав зі сцени: "Ми всі для ЗСУ, або в ЗСУ". Також він сказав про те, що у кожного з нас є друг, який зараз відстоює нашу свободу та боронить батьківщину. Саме тоді троє друзів вирішили їхати до свого друга на війну. Це реальна історія, яка лягла в основу сценарію до фільму "Друзі".

— Як відбувався кастинг?

Ламах: Запросили на проби. То була сцена з концерту. Довелося приміряти всі ролі. Я звертав увагу на ремарки у сценарії. Потім послухав пісні "Мій друг" та "Маніфест" гурту Kozak System, й зрозумів персонажів та суть фільму. Потім покликали вже на живі проби, де ми зустрілися з Яриком та іншими героями.

Шахторін: Я, до речі, теж пробувався на роль Женьки. Втім, я відразу відчував щось не те. Був інший персонаж, який мені максимально підходив. Я подумав, що зіграю того персонажа, до якого я ближче в житті. Втім, після того було ще багато проб, які змінили все.

— Чи варто під час війни знімати кіно про війну?

Москалець: Дуже важко писати сценарій фільму, коли війна ще не закінчилася, а ти мусиш закінчити фільм. Тобто ти мусиш якусь крапку поставити. Це задача з зірочкою. Загалом це питання доволі важливе, тому що ми розуміємо, що кіно під час війни, відіграє для держави важливу роль.

По-перше, наш ворог використовує кіно як пропаганду і ми повинні його так само використовувати. Ми повинні показувати світові через будь-який канал, що таке війна насправді, що немає хороших руських, є окупанти.

Кіно — це великий бізнес, як у Голлівуді чи у Боллівуді, яке приносить державі прибутки, яке дає роботу багатьом людям. Це можливість заробляти та донатити.

Кіно — це мистецтво. Це дуже важливо розуміти. Нація не може існувати, якщо в неї немає свого мистецтва. Ми хочемо створювати та дивитися своє, а не руське.

Тобто знімати фільми під час війни безумовно потрібно. Якщо зараз цього не робити, то через якийсь час ми залишимося без цієї індустрії.

Ламах: На початку повномасштабного вторгнення ми волонтерили, як і всі, напевно. Одного разу заїхали в госпіталь до військових, щоб показати кіно. Там військові з різними пораненнями. Один з них, який мав проблеми з ногою, підійшов до нас та подякував за те, що ми з допомогою такого кіно ведемо інформаційну війну.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":