Документальный фільм "Сестри": як Любов та Надія доглядають за могилами тих, до кого не можуть приїхати рідні

На телеканалі "Дом" вийшов документальний фільм власного виробництва "Сестри" про історії втрат, допомоги та нестерпний біль, який знайомий кожному із нас. Це історія підтримки й допомоги, яку українці надають одне одному, щоб гідно вшанувати полеглих воїнів і пережити біль втрати найдорожчих.

Сестри-близнючки Любов Урбанович та Надія Новікової з Дніпра запустили проєкт "Пошук з Любов'ю та Надією" і доглядають за похованнями українських воїнів, чиї родичі не мають можливості навідати могили. Багато рідних Любові та Надії, зокрема їхній батько, зараз перебувають на передовій. У червні вони поховали брата Сергія, який загинув на Донеччині. Відтоді жінки стали часто бувати на цвинтарі і звертати увагу на могили інших бійців, до яких ніхто не приходив. Так сестри почали доглядати ці поховання. До Любові і Надії почали звертатися рідні загиблих — просили замінити фото, принести квіти, встановити прапор чи покласти на могилу щось, що любив військовий за життя. 

"До нас звертають родичі загиблих, які перебувають в окупації та не можуть приїхати та відвідати могили своїх хлопців. З Херсонщини, Луганщини, Донеччини, Миколаєва, Маріуполя… Ми вішаємо квіти, кладемо цукерки — все, що просять. Томатний сік просили якось, вівсяне печиво, мандарини — купляли", — розповідають сестри.

Воронько Родіон загинув 20 травня 2022 року в селі Богородичне на Донеччині. Раніше сім'я хлопця жила у селищі Білогорівка Попаснянського району на Луганщині. Нині батьки та сестри Родіона осіли у Рогатині Івано-Франківської області. Тут Олександр, батько загиблого хлопця, відкрив кафе "БК" — це скорочення від назви села Білогорівка, а також ці дві літери були позивним Родіона. У закладі працює уся родина Воронько. Відкрили, щоб відволіктися від постійних думок про загибель молодого члена родини.

"Я знайшов командира взводу, який мені розказав усі обставини. Вони потрапили у засідку. Одразу було поранено одного, котрий був поруч із Радіком. Пройшла секунда, як він почав з кулемета насипати по оркам у кущах. Йому треба було впасти, а він те все стоячи робив. Бив їх, поки не перебили стрічку на кулеметі. Коли він вже лежав, кинув останню гранату. Було чути, як орки своїм казали "Перша і друга групи, відходимо". А тоді сказав: "Командире, я вмираю", — розповів Олександр.

Про сестер Любов та Надію дізнався з соцмереж. Одразу написав їм, аби ті привезли на могилу сина квіти та його улюблені шоколадні батончики.

Артур Водоп'янов загинув 8 травня 2022 року. За допомогою з доглядом могили звернулася його дружина Марина. У шлюбі з Артуром вона жила вісім років. Жили разом у Вугледарі Донецької області та виховували разом двох синів.

"Попросила, щоб ми зняли відео могили, аби показати дітям, де поховано їх тата. Вона казала, що після перегляду відео у неї було відчуття, немов вона сама прийшла на могилу та поспілкувалася з ним", — кажуть сестри Любов та Надія.

Артур загинув через два дні після того, як дружина Марина з дітьми евакуювалися з міста. Їй повідомили, що побратими його тіло ніби-то опізнали, але додаткового їй треба впізнавати самій. Жінка упізнала чоловіка за фотографією, що була в його кишені. На знімку — щасливе подружжя та двоє дітей під новорічною ялинкою. При чоловікові також знайшли ключі від авто та гаража та обручка на ланцюжку.

На могилі Артура Марина була лише раз — коли ховали. Сестрам-близнючкам вона написала, побачивши про них ролик у мережі. Вони принесли на місце поховання чоловіка шоколад та цукерки, поприбирали та зняли відео для жінки.

В'ячеслав Чічін загинув 22 квітня 2022 року. Коли чоловік повертався з бойового завдання, в авто влучив керований фугасний снаряд. Його місце поховання шукала Анастасія Стрижак. Вона не є його родичкою, В'ячеслав був побратимом її чоловіка. Коханий Анастасії витягнув пораненого В'ячеслава з машини і тримав на руках в останні секунди життя.

Любов та Надія прибрали могилу, поклали пиріжок, цигарку, квіти та замінили фотографію загиблого, оскільки та, що стояла до того, ймовірно зіпсувалася дощем.

Доглядають сестри і за могилою старшого брата Сергія Васюти, якого не стало 18 червня 2022 року. Приносять його улюблену каву та смажені пиріжки з виноградом. Воювати Сергій пішов ще у 2014 році. Захищав Україну на Луганському напрямку. 

"Він отримав повістку й одразу вирішив йти. Сказав: "Мене можете не затримувати. Україна хоче бути вільною. Комусь треба її захистити", — розповідають Любов та Надія.

Читайте також: Ми станемо містком між військовими та державними інстанціями, — правозахисниця Любов Галан