Анімовані копії викрадених росіянами картин створюють в Україні: інтерв'ю з ініціаторкою проєкту "Викрадене мистцева" Яриною Сізик 

Херсонський музей разом із фольклористкою Яриною Сізик та режисеркою анімації Марією Духовне Личко створили проєкт "Викрадене мистецтво". Присвятили його викраденим під час окупації росіянами картин із музейних фондів Херсонського художнього музею ім. Олексія Шовкуненка. Проєкт розпочали з анімованої копії картини, викраденої під час окупації. Це робота Михайла Брянського "Портрет дівчини у вишиваній сукні". Оживити й осучаснити копію картини допомогла співачка Даша Астафʼєва. Відомі люди та анімації мають привернути увагу до інституції, що постраждала від розграбування росіянами, розповіла у "Ранку Вдома" фольклористка, учасниця гурту "ЩукаРиба" Ярина Сізик.

Ведуча — Ольга Фанагей-Баранова.

— Розкажіть, будь ласка, у чому полягає суть проєкту "Викрадене мистецтво"?

— З початком війни, та й протягом буремної української історії, ми бачимо багато злочинів Росії. Частіше за все Росія викрадає багато фізичних доказів унікальності українського народу. Не виключенням стала й історія окупації Херсону, коли з останнього художнього музею імені Шовкуненка викрали понад 10 000 витворів мистецтва, які намагаються зараз привласнити. Так само Росія підчищає історію, переписує біографії художників.

Тож ми вирішили посередництвом нашої пам'яті нагадати про ці злочини. Адже ми віримо, що викрадене мистецтво сумує на чужині. Ми нагадуємо про те, ще Україна ніколи не була поза контекстом розвитку історії мистецтва. Ми маємо дууже багато витворів мистецтва, які варті уваги.

— Що саме ви робите для того, щоб нагадати про ці об'єкти мистецтва?

— Наразі ми працюємо з зацифрованими фондами художнього музею, обираючи картини, які безпосередньо нам підходять. Адже ми оживляємо не тільки портрети. Надалі наша серія буде поповнюватися й іншими картинами, які ми будемо доповнювати різними цікавими сюжетами, не очевидними.

Тож ми працюємо з фондами, обираємо картини, які нам подобаються. Або, наприклад, Дашу Астаф'єва ми запросили, тому що вона дійсно дуже схожа на дівчину з цього полотна. Люди питають, чому такий вибір? Для нас це була певна схожість, і ми раді, що вона погодилася.

— Ви нагадуєте про ці викрадені полотна, але яким чином?

— Працюючи з фондами ми обираємо картини, які слугують нам референсом для того, щоб в подальшому їх оживити анімацією. За анімацію відповідає режисерка Марія Озірна. В мережі її знають як Духовне личко. Вона давно працює зі стоп-моушен анімацією.

Ми створюємо образ максимально наближений до картини та робимо стоп-моушен анімацію. Тобто беремо живі, реальні об'єкти, спочатку створюєте з них картину, а потім знову оживляємо її в анімації.

— Розкажіть про ті твори, що вам вже вдалося оживити. Як це відбувалося?

— Наразі ми маємо перший випуск, героїнею якого стала Даша Астаф'єва. Наступним нашим героям буде Євген Клопотенко. Ми в перемовинах з багатьма класними артистами та лідерами думок.

Сподіваюся, це коло буде розширятися, тому що це проєкт, який можна розтягнути надовго. Ми взагалі не прагнемо якогось розголосу. Ми прагнемо посередництвом аудиторії цих людей нагадувати про це стільки, скільки зможемо. 

— Яку саме картину ви оживили з Дашею Астаф'євої?

— Ми оживили картину Михайла Брянського "Портрет дівчини у вишиваній сукні". Там акцент у назві робиться на оцю вишивану сукню. Сорочку, яка була на Даші, нам надала Інна Микуцька — гідеса, вишивальниця з Херсону. Вона вишивала цю сорочку під час окупації з великою мрією про те, що вона буде водити екскурсії у Херсоні та буде розказувати про мистецтво, яке, сподіваємось, до нас повернеться.

Авторка надихалася цією картиною, коли почала вишивати сорочку. Картина стала візитівкою музею у Херсоні. Вона дійсно неперевершена. Дуже красиво поєднано у ній українське традиційне вбрання, стилізація та канонічний образ української жінки. Що дуже влучно в наш час, мені здається.

— Які картини надалі буде оживляти? За яким принципом ви їх обираєте?

— Насправді ми обираємо виключно те, що нам подобається. Якщо це портрети, то обираємо схожість із нашим героєм. Також намагаємося пропрацювати, узгодити це з нашими героями. Авторів насправді дуже багато. На сторінці музею про кожного автора зараз є дуже багато публікацій. 

Сучасна Росія розказує про те, що це там були виключно автори, які творили на благо Росії. Але це зовсім не так. Ми бачимо, що історія більшості з них пов'язана з Україною, або вони взагалі народилися в Україні.

Наш проєкт немає дедлайну. Тож ми виокремили для себе набір робіт й працюємо з ними. У нас ситуативно виникає ідея, або з'являються герої, про яких актуально зараз розповісти. Ми прагнемо залучати до проєкту лідерів думок. Тобто це все ситуативно відбувається. Є персони — до них шукають картини, або навпаки.

— Чи багато ресурсу йде на антураж, костюми?

— Якщо говорити про образ для Даші Астаф'євої, то це була міні реконструкція з якою нам також допомагала майстриня Оленка Дідик. Вона вишивальниця, яка давно займається проєктами з подібною темою. Це людина, яка має дуже класний естетичний смак і займається професійно українським традиційним вбранням.

В нашій подальшій діяльності ми плануємо не лише портрети відтворювати, але й працювати з різними пейзажами. Можливо в майбутньому попрацюємо з картинами, які були намальовані про Крим. Можете здогадатися, хто буде потенційною героїнею в історії про Крим.

Там ми намагаємося інтегрувати персонажа в цей пейзаж, що буде теж дуже неочікувано. Бо пейзаж — канонічно собі існує, але тут з'явиться цей герой та буде робити якусь дію.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Українцям відкрили доступ до курсів, які коштують тисячі доларів: інтерв'ю зі співзасновником освітньої платформи BecomingX | Ukraine Полом Герні
• Унікальні історії для книги "Українські палаци. Відновлення історії. Золота доба": інтерв'ю з автором проєкту "Реальна історія" Акімом Галімовим
• Сімʼї полонених та зниклих безвісти отримуватимуть сповіщення від Координаційного штабу в "Дії": інтерв'ю з представницею Мінцифри 
• Наслідки знищення Каховської ГЕС: юрист розповів про вплив на цивільне життя та міжнародне правосуддя
• Пройшла понад 250 км шляху Camino Podolico, аби зібрати на інклюзивну автівку для захисників: інтерв'ю з вінницькою гідесою