Айтішниця зі Львова рятує військових на фронті: інтерв'ю з бойовою медикинею Іриною Клейменовою

Старша бойова медикиня роти вогневої підтримки 103-ї окремої бригади Львівської тероборони Ірина Клейменова щоденно рятує життя українських військових. Про те, як опинилася на фронті та що змінилося у її житті протягом останніх 10 місяців, вона розповіла у "Ранку Вдома".

Ведучі — Лілія Ребрик, Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Яке бажання ви загадали напередодні 2022 року, пригадуєте?

— Так, тому що це бажання збулося. До речі, це приклад того, наскільки треба вміти правильно задавати свої бажання. Я мріяла багато подорожувати. Цього року я подорожувала по всій лінії фронту, майже по всіх східних, південних та північних областях. Я цього, правда, не уточнювала, але бажання подорожувати точно збулося. 

— Ким ви працювали до повномасштабного вторгнення і як опинилися на фронті?

— Я не професійний медик. Так склалося, що я добре обізнана у бойовій тактичній медицині. До 24 лютого я була на посаді HR у компанії з ІТ-сфери.

— Якими стали ваші будні після 24 лютого?

— Іншими. Як правило, я працюю з пораненими, або їду на евакуацію. Моя посада, як командира евакуаційного екіпажу, не означає, що я йду в червону зону. Зазвичай із зони активних бойових дій мені передають поранених і ми з колегами на місці намагаємося стабілізувати стан бійця.

— Чи змінила вас війна і наскільки ці зміни незворотні?

— Важко сказати однозначно. Насправді в мене з'явилося дуже багато умінь, які не хотілося б використовувати у цивільному житті. Я проїду на будь-якому авто навіть по болоту, можу надавати допомогу з підручних засобів, вмію стріляти, вмію миритися з некомфортними умовами побуту. Наскільки ці зміни незворотні — складно сказати. Знаю точно, що у лютому в мене була головна ціль — піти рятувати хлопців. Мені це вдалося.

Також цікаві гості "Ранку Вдома": Про службу в ЗСУ, роботу з пораненими та повернення на фронт: інтерв'ю з бойовою медикинею