Як книги формують свідомість та чим небезпечні в них згадки про Росію: інтерв'ю з головною редакторкою видавництва "Книголав"

Книги формують суспільство і його культурну ідентичність, тому важливо уважно ставитися до літератури, яку ми читаємо сьогодні. У "Ранку Вдома" головна редакторка видавництва "Книголав" Дарина Важинська пояснила, чому згадки російських авторів у сучасних творах несуть загрозу для нашої національної свідомості та чому варто їх виключати, розповіла про вплив книг і важливість очищення літературного простору. 

Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.

— У вашому видавництві активно ведеться боротьба зі згадками російських авторів у сучасній літературі. Чому це стало для вас таким важливим питанням? 

— Тому що Росія хоче вбивати якомога більше українців. Ми не хочемо, щоб вона продовжувала це робити і в культурі, в літературі. У книжках, які видаємо, ми активно шукаємо перекладні згадки про Росію чи росіян і вирішуємо, що з цим робити. 

— Ви про сучасну літературу чи про твори, які були написані раніше?

— Про сучасних письменників. У нас є і полиця класики, але якщо там вже щось таке трапляється, то там ми вже не можемо вносити зміни. Але ми робимо примітки, що там є згадка про таке. 

Найбільше такі згадки обурюють в дитячих книжках, де ти не чекаєш разворота про Росію. Коли ми купуємо права на переклад книжки, а в нас здебільшого перекладні книжки, то одразу дивимося, чи є там згадки про Росію. Вбиваємо в пошук слова: Росія, російський, Достоєвський, Чайковський. Якщо цього в книжці занадто багато чи автор навіть проявляє фанатизм до Росії, то ми навіть не купуємо права на таку книжку. 

Ми не робимо вигляд, що Росії не існує. Це наша принципова позиція, бо нам іноді закидали цензуру і ніби ми хочемо прибрати Росію. Це  не дорослий підхід — уникати. 

Був класний випадок у книжці "Казки на ніч для дівчат-бунтарок". Там була згадка про Валентину Терешкову (російська депутатка, яка голосувала за анексію Криму, — ред.). Про викидання її з тексту вдалося домовитися ще під час купівлі прав. У другій книзі була Катерина ІІ. Ми написали правовласникам, нам дали на вибір кілька історій на заміну, і ми обрали Голду Меїр (одна з засновників держави Ізраїль, прем'єр-міністерка Ізраїлю, міністерка внутрішніх справ, міністерка закордонних справ, міністерка праці та соціального забезпечення українського походження, — ред.), яка народилась у Києві. Ба більше, вони сказали, що в наступних виданнях їхньої книжки не буде Катерини ІІ. 

— Як на майбутнє покоління може вплинути література без країни-агресорів? 

— Я думаю, що позитивно. Але справа в тому, що у нас немає мети показати, що Росії не існує чи прибрати її. У більш дорослих книжках ми це правимо відповідно до контексту, а в дитячих книжках наша головна мета — розповісти більше про Україну, щоб вона звучала в контексті світу, в контексті мандрів і світової еміграції.

Читайте також: Стара-нова книга "Матусин оберіг" та історії, які самі нас знаходять: інтерв'ю з письменницею Світланою Талан