Змінила високооплачувану роботу в ІТ на вишивку — історія засновниці власного бренду

Колишня IT-спеціалістка Владислава Губенко вирішила слідувати своїй пристрасті та залишила престижну роботу, аби присвятити себе вишивці. На картинах, шоперах, футболках та худі вона майстерно створює портрети чотирилапих друзів. Про те, як її хобі швидко перетворилося на успішний бренд, розповідається у сюжеті "Ранку Вдома". 

"Навіть високі заробітки стабільність не стримали мене перед тим, щоб все-таки зберегти свій психічний стан і спробувати відновитися. Зараз  ви мене бачите вже усміхною. Раніше, на жаль, таку мене ви б  не зустріли", — каже дівчина.

26-річна Владислава Губенко змінила високооплачувану роботу в ІТ на вишивку, яка дає не тільки моральне та психологічне задоволення, а й допомагає Збройним силам.

Дівчина народилась у Чернігівській області. Завдяки мамі все життя захоплювалась творчістю: малювала, ліпила з полімерної глини, плела бісером. Після закінчення школи переїхала до столиці, вступила до університету і стала розробницею програмного забезпечення. 

"Я хотіла пов'язати себе з творчістю, в дитинстві мріяла бути художницею, тому що малювання займало основну кількість мого часу і найбільше років було моїм хобі. Але дитиною я не розуміла, як художники заробляють, тому це відпало. Подумала, що буду дизайнером — спочатку одягу, а потім інтер'єру. Настав одинадцятий клас і якимось чином мені захотілося працювати з комп'ютерами", — розповіла Владислава. 

Дівчина шість років працювала у великих компаніях, та попри дедлайни знаходила час на улюблене хобі. 

Коли почалась велика війна, Владислава була у батьків на Чернігівщині. Тоді її родина опинилася в окупації. 

"Не було зв'язку, не було інтернету, я більш-менш працювала, але хотілося зайняти себе ще чимось. От у березні 2020-го я подумала, що хочу вишивати на одязі", — розповіла вона.

В окупації Владислава почала займатися рукоділлям. Спочатку вишила хрестиком на старій футболці обриси України. Згодом спробувала складнішу техніку — вишивання гладдю.

Після звільнення Чернігівщини дівчина повернулася до Києва і зробила серйозний крок — покинула високооплачувану роботу в ІТ заради хендмейду. У соцмережах створила сторінки бренду під назвою "Блукач" і почала демонструвати свої роботи людям.

"Від першої роботи і до вже більш серйозного підходу минуло багато часу. Я дуже довго сумнівалась у своїх силах, н вірила, що в мене вийде задовольнити потребу і смаки інших людей", — зізналась майстриня. 

Проте наполеглива праця та велике прагнення дали бажане. Владислава надихнулася чотирилапими, адже сама мріяла про песика і врешті наважилась узяти його з притулку. Його звати Торчин, це двіртер'єр. Тор став до певної міри натхненням для Владислави. Вона проводила з ним багато часу, займалася та тренувалася.

Невдовзі на картинах, шоперах, футболках та худі почали з'являтися портрети чотирилапих. 

"Один з відгуків був такий, що я змусила своєю роботою заплакати 30-річного чоловіка, коли він побачив вишивку собаки, яку підготували для нього на подарунок", — поділись засновниця власного бренду вишивки. 

Портрети домашніх улюбленців майстриня створює за фотографією замовника. На роботу йде від одного до трьох тижнів залежно від розмірів. 

Дівчина також долучається до волонтерської діяльності і вишиває для аукціонів на підтримку ЗСУ. Як і всі українці, Владислава мріє про перемогу та мир, прагне розвивати свою майстерність, тематику і бренд, що зробив її щасливою.

Читайте також: Мистецтво кристалайзінгу та підтримка ЗСУ — історія власниці студії блискучих виробів