Перша медаль України з гендбайку: як Павло Баль готувався до Чемпіонату світу

Параспортсмен Павло Баль виграв першу медаль України у гендбайку на Чемпіонаті світу з шосейного велоспорту. Про підготовку до змагань, план тренувань, відчуття після отримання медалі, як зустрічали рідні, та інші подробиці спортсмен розповів у "Ранку Вдома".

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Ви взяли участь в змаганнях у Цюриху, отримали "бронзу". Розкажіть, як відбувалися ці змагання.

— Насправді це було дуже круто. Вперше ці змагання проводили в одному місці. На одній трасі, з одним стартом і з тим самим фінішем, як для паралімпійців, тобто осіб з інвалідністю, так і здорових спортсменів. Раніше нас розділяли, тепер ми були разом.

— Перед цим на Паралімпіаді-2024 року ви теж виграли "бронзу". Як воно, взяти дві медалі поспіль? Які очікування були щодо обох змагань?

— Це був максимальний результат, на який я міг розраховувати. Зважаючи на мою форму, я боровся за бронзову медаль. Звісно, хочеться кращих результатів. Втім, я реалістичний оптиміст. Тому максимальний результат — це була бронза на Паралімпіаді. Звичайно, після того я розумів, що буде Чемпіонат світу, і хотілося б показати такий же результат, як мінімум.

— Розкажіть про процес підготовки до змагань.

— У мене були регулярні велотренування. Взагалі, у кожного спортсмена є план. Моя робота була спрямована на основний старт — це Паралімпіада. Звичайно, Чемпіонат світу — це круто, але все ж таки основний старт — це Паралімпіада. Вже з весни починав тренуватися. Одні тренування були для набору ваги, інші спрямовані на відновлення. Були тренування для витривалості.

— Розкажіть, будь ласка, як складається день спортсмена, який готується до Олімпіади.

— Коли ти вдома, то це один тренувальний процес. Зовсім інший ритм на зборах. Тренувальні збори — це вправи та відновлення. Під час зборів є більше часу на відновлення. Вдома сім'я — діти та дружина, а це теж обов'язки.

Тому вдома трошки менше тренувань було. Основне тренування було зранку. Бо якщо, наприклад, я не зроблю основне тренування зранку, то ввечері виконати його якісно складно. Тож коли ти вдома, то відновитися складно, адже є буденні справи. Тому основна підготовка відбувається на зборах.

— Як зустріли рідні після перемоги?

— Діти ще малі, їм головне, щоб тато був вдома. Старший син дивився гонку, вболівав по-своєму. Хоча він хоче, щоб я був вдома, просить мене залишити тренування.

— Як реагує на ваші досягнення дружина?

— Звичайно, дружина раділа, адже сезон був найважчий за останні шість років. Я маю з чим порівняти, бо я ж паралельно виступаю у зимових видах спорту. Багато хто казав мені, що я не впораюся.

Насправді було важко, тому що дуже багато таких питань звалилося на мене та на тренера. Якщо у зимових видах спорту є команда, є менеджер, тренер, є масажисти, то там моє завдання — тренуватися на результат. 

Тут все впало на наші плечі. Треба було масажиста знайти, організувати поїздку, подбати про квитки та велосипед. Це все було вперше. Я трохи нервував. Звісно, що дружина підтримувала, але їй теж було нелегко.

— Які завдання ставите перед собою надалі?

— Поки що трішки відпочити, а з листопада повертаюся до команди. Будемо готуватися до зимових видів спорту. Звісно, зараз я просто вдячний за те, що виборов дві "бронзи". Попри те, що було важко, ми впоралися.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Культурна дипломатія та написання збірки "Я (не) знаю, як про це писати": розмова з письменницею Іреною Карпою 
• Відреставрована стрічка Параджанова "Колір гранату" виходить на широкі екрани: розмова з директором "Артхаус Трафік" 
• Хаб інклюзивного TikTok: про навчання підлітків з інвалідністю розповіла уповноважена президента України з прав дитини 
• Документальне кіно "1% війни": режисер стрічки розповів про евакуацію цивільних із прифронтових територій
• Книга "Жмур" від військового: розмова із захисником Олександром Ябчанкою
• Історії жінок, які живуть і творять під час війни: розмова з авторкою книги "ЖінкиUA"