Фестиваль "Блищик": організатори розповіли про свято творчості для дітей з прифронтових територій

Співзасновник Behind Blue Eyes Дмитро Зубков і програмна менеджерка благодійного фонду Наталка Сосницька розповіли про фестиваль "Блищик". Він відбувся на деокупованій території Миколаївської області для понад 200 дітей. Протягом двох днів підлітки займалися творчістю  та втілили у життя спільний проєкт. Деталі — у матеріалі "Ранку Вдома".

Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.

— Цього року ви більш масштабувалися та змінили концепт?

Зубков: Ми створили новий концепт фестивалю. Торік ми багато їздили з командою та працювали з дітьми, а в цьому році ми працювали локально. У кількох населених пунктах, де вже працювали з дітьми.

— Що це за фестиваль?

Зубков: Фестиваль "Блищик" — це насправді унікальна подія. Спочатку він планувався зовсім інший. З часом ми зрозуміли, що це дуже дорогий проєкт, тож вирішили зробити його просто більш мобільним і попрацювати з дітьми у тих населених пунктах, в яких ми вже працювали.

— Як вам це вдалося? Скільки дітей залучили до фестивалю?

Зубков: Близько 200 дітей, якщо не помиляюся.

— Як це виглядало? Адже фестиваль проводили на прифронтовій території.

Зубков: Основна мета — взяти певну групу дітей та на два дні залучити їх до творчого процесу. Там де є робота зі звуком, арт, крафт, кіно, дизайн. Научити новому, або хоча б помістити у творче середовище. Протягом двох днів вони вчаться та роблять спільний проєкт наприкінці. Кожен працює зі своїм ментором.

Як у нас було в останньому нашому селі, це був фешн-показ. Пацани написали трек. Діти, які працюють з відео, зняли все це на відео. Це така історія, яка об'єднує дітей і запалює в них той самий блищик, який дасть свої плоди у майбутньому цих дітей.

— З якими труднощами ви зіштовхнулися цього року?

Сосницька: Викликів було багато, оскільки це прифронтові території. Ми постійно трансформувалися. Оскільки деякі села були доволі близько до зони бойових дій, то там ми не будували жодних конструкцій. Ми адаптувалися до школи, в якій працювали. Будували декорації зовсім по-іншому. Нам постійно потрібно було бути гнучкими та враховувати безпекові моменти.

— Про які відкриття ви можете казати після проведеного фестивалю?

Сосницька: Було кілька відкриттів, насправді. Перше, що спадає на думку, це історія дівчини Насті, якій 9 років. Хоча наша аудиторія там 10-14 років, офіційно, але до фестивалю долучалися й менші діти. Вона в 9 років змогла разом з ментором написати трек, який називається "Я люблю пельмені". Це просто хіт, під який у нас також був показ команди, яка займалась апсайклінгом — виготовляла одяг.

Зубков: Та ми всі три тижні ходили самі та співали цю пісню.

Сосницька: В цьому ж селі був хлопець Сашко, йому 15 років. Він такий мовчазний, але він провів два дні на локації звуку. В результаті він зробив крутий трек. Зараз, завдяки підтримці його ментора, він навчається дистанційно у столичній школі. Його вчать писати музику. Тобто він уже студент й має якісь плани на майбутнє. Це надихає.

— Можете детальніше розповісти про локації та менторів фестивалю?

Сосницька: Було шість локацій на кожному з фестивалів. Це локація арту, апсайклінгу, де, звичайно, діти дізнавалися більше про те, чому важливо переробляти старі речі. Це все було про фешн та екологію.

Також у нас була локація звуку, де діти збирали звуки свого села. Вони не просто вчилися писати музику, вони ходили записували, як звучить їхня річка, як гавкає пес, мукає корова. Дітям було цікаво досліджувати свій край, в першу чергу. Вони використовували потім всі ці звуки для написання спільного треку. Також була локація кіно, на якій діти дізнавалися власне про все, що пов'язане з процесом кіновиробництва. Хтось з них були режисерами, хтось операторами, хтось працював зі звуком. Вони пробували себе в різних ролях.

— Чому ви працюєте з цими дітьми?

Зубков: Ми просто розкриваємо дітям красу цього світу. Behind — це про творчість, про дитячу. Тож ми просто їм розкриваємо світ творчості. В нас вже є кейси, де така творчість змінила життя дітей, які заробляють собі на життя.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Культурна дипломатія та написання збірки "Я (не) знаю, як про це писати": розмова з письменницею Іреною Карпою 
• Відреставрована стрічка Параджанова "Колір гранату" виходить на широкі екрани: розмова з директором "Артхаус Трафік" 
• Хаб інклюзивного TikTok: про навчання підлітків з інвалідністю розповіла уповноважена президента України з прав дитини 
• Документальне кіно "1% війни": режисер стрічки розповів про евакуацію цивільних із прифронтових територій
• Книга "Жмур" від військового: розмова із захисником Олександром Ябчанкою