Прем'єра фільму "Да Вінчі": розмова з авторами стрічки, присвяченої загиблому воїну Дмитру Коцюбайлу

19 вересня в українських кінотеатрах відбудеться прем'єра документального фільму "Да Вінчі", який присвячений загиблому захиснику Дмитру Коцюбайлу. Він прийшов на фронт добровольцем у 18 років. Був командиром батальйону "Вовки Да Вінчі" Збройних сил України. Став першим добровольцем, якому прижиттєво присвоїли звання "Герой України". Загинув 7 березня 2023 року у боях за Бахмут.

До студії "Ранку Вдома" завітали генеральний продюсер Назар Борушок та автор сценарію, режисер Володимир Сидько, аби розповісти, як з'явилася ідея фільму, в чому особливість його побудови і головна ідея. 

Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.

— Як і коли виникла ідея фільму? 

Борушок: Ідея виникла ще коли Дмитро був живий. 2020 року я був у нього на базі в Авдіївці, коли ми знімали фільм "Шлях поколінь" і сказав, що нам треба робити якісь військові бойовики-блокбастери, а Дмитро має обов'язково грати одну з головних ролей. Він відреагував на це жартом — сказав, що не дуже фотогенічний і його не дуже любить камера. Ми посміялися. Тоді ми не могли уявити, що буде саме такий документальний фільм із саме таким фіналом. 

— Чиї спогади були використані у цьому фільмі? 

Сидько: Ідея полягала в тому, щоб записати усіх, хто знав "Да Вінчі" не лише як воїна, тобто не тільки побратимів. Він же був школярем, студентом, активістом на Майдані. Ми зібрали його маму, сестру, класну керівницю, викладачів із художнього ліцею в Івано-Франківську (Дмитро Коцюбайло навчався в Івано-Франківську на художника, його позивний пов'язаний саме з хистом до малювання, — ред.), побратимів з Майдану та побратимів, з якими він воював з 2014 року. 

У фільмі також є Валерій Федорович Залужний (колишній Головнокомандувач Збройних сил України, 2021-2024, — ред.), з яким, як виявилося, він був близьким. Саме вони ще до початку повномасштабного вторгнення, як нам розказав Валерій Федорович, вигадали, що рота "Вовки да Вінчі" перейде в структуру Збройних сил. 

— Дмитро Коцюбайло — наймолодший герой України, який отримав це звання ще за життя. Назаре, ви дружили з Дмитром, так? 

Борушок: Так, ми були знайомі. Я познайомився з ним, коли він уже був військовим. Свого часу Дмитро Корчинський написав п'єсу "Взводний опорний пункт", де прототипом головного героя був "Да Вінчі". Я за професією актор і мав честь зіграти цю роль — прототипа Дмитра. Дмитро був присутній на прем'єрі вистави, сидів у першому ряду. Після ми познайомилися, зробили фото, подружились у соцмережах.

Коли ми з Володимиром знімали фільм на сході, він побачив, що я там і написав: "Ти тут і ти до мене не заїдеш? Це гріх". Ми заїхали до нього на базу і провели пів ночі на екскурсії. 

Сидько: Фрагмент, де Назар грає Дмитра у цій виставі, теж потрапив у наш документальний фільм. 

— Що, на вашу думку, залишиться в пам'яті людей після перегляду фільму? 

Сидько: Я не думаю, що в пам'яті… Я дивувався, коли мені казали, що попри те, що тема надзвичайно складна, фільм дуже надихаючий. Деякі люди казали, щой їм прям захотілося піти вбивати окупантів після перегляду. Ми не намагалися зробити цю стрічку патетичною чи надто драматично, де треба плакати. Ми хотіли її створити надихаючою. У фінальних кадрах кохана Дмитра Аліна Михайлова сказала, що він зараз в ирії і він з нами. Гадаю, що після перегляду цього фільму просто лишиться те, що в Україні є справжні патріоти, до рівня яких нам треба прагнути і хотіти хоча би трішечки наблизитися до тої любові до України, яка була у Дмитра.

Ми хотіли показати, що Дмитро був звичайною людиною. Це не був військовий, який думав тільки про війну. Він подорожував, коли була можливість. Він кохав. Він робив подарунки. Він розважався, коли міг. Попри це Дмитро завжди говорив: "Я з фронту ніколи не піду, поки не закінчиться війна. Коли б це не сталося". 

— Які найбільші виклики при зйомках та при їх організації у вас були? 

Борушок: Їх було чимало. Різні домовленості, адже в Україні повномасштабне вторгнення, а більша частина героїв наших — це військовослужбовці. Домовитися не так просто було і з Валерієм Залужним — постійно все переносилось. 

Потім ми з Володимиром поїхали на зйомки в Куп'янськ-Вузловий (селище у Куп'янському районі Харківської області, — ред.), де повинні були відбуватися зйомки, але почався артобстріл. Буквально контрнаступ почався якраз у той день за кілька кілометрів від нас. Нас евакуювали.

— Де проходили зйомки? У різних місцях? 

Борушок: Івано-Франківськ і села Кубівці та Бушів в області, Київ та область, Харків.

Прем'єра в Україні відбудеться 19 вересня. Також я вирушаю до США презентувати цей фільм. Покази заплановані в Чикаго, Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Сан-Франциско. Ми вже презентували фільм у Великій Британії, в Лондоні та Йорку.

— Які перші відгуки отримали? 

Сидько: Найкращий відгук для нас — це коли ми плануємо організувати один показ, а нас потім просять зробити ще і ще. Люди дивляться. Наша версія субтитрована, а попросили ще й дубльовану. Ми зробили її за допомогою штучного інтелекту, тож тепер кожен герой говорить англійською, але "своїм" голосом.

Читайте також: Фільм "Озброєні піснею": про українських музикантів під час війни говоримо з програмним директором "Артхаус Трафік"