Психотерапевт пояснив, як побороти синдром відкладеного життя

Цього разу засновник проєкту "Як ти, брате?" Антон Семенов розповість, чи варто жити тут і зараз, як це робити правильно та якісно. Це актуально для всіх українців, які здебільшого мають синдром відкладеного життя. Поради дізнавайтеся у "Ранку Вдома".

Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.

— Як навчитися радіти життю зараз, під час війни?

— Це взагалі складна, багатогранна проблема. В першу чергу треба розуміти, що людям дуже важливо бачити, чути добрі новини. Знати, що щось добре таки відбувається. Для військових, наприклад, дуже важливо чути добрі новини з дому. Зараз вони самі просять розповісти їм будь-які дрібниці, щоб відволікти увагу від війни. Попри все людям, як військовим, так й цивільним, потрібно чути гарні новини.

Наступний рівень — це відчуття провини. З цим треба розібратися. Треба ухвалити певне рішення стосовно того, що ви робите, кому допомагаєте. Є бажання допомогти, зробіть це, інакше буде почуття провини.

Раніше ми приймали імпульсивні рішення, щодо допомоги зокрема. Зараз інший час, так просто це не працює. Треба спланувати допомогу. Йдеться про причетність до справи. Важливо робити те, що можеш в цей момент, та хвалити себе за це. Як тільки працює цей сценарій, нормальними стають думки про відпочинок, який допомагає відновитися. Бо людині потрібні сили.

— Інша сторона медалі "жити тут і зараз" — це мрії про майбутнє. Багато людей думають, що майбутнє почнеться після перемоги. Як собі дозволити жити сьогодні, бути в моменті?

— Коли люди починають говорити, що їм складно дозволити собі відпочивати — це психотерапевтична проблема. В цей момент психотерапевт запитав би: "Що у вас відбувається в житті? Чому ви туди не дивитесь? Мабуть, там якісь складнощі, виклики. Треба приймати рішення".

Це базовий психологічний трюк — перемкнути увагу з тої проблеми, яку складно зараз розв'язати. Якщо ви допомагаєте іншій людині у цей момент, то це якраз й допоможе вам переключитися, наповнитися та розв'язати свою задачу.

— Як я можу допомогти іншій людині, коли сам не в ресурсі?

— Я можу залучити її до чогось доброго. До простих буденних справ. Так починається життя. В нас дуже складна ситуація, адже попри весь цей жах нам треба жити. Як тільки ми починаємо думати стратегічно, все стає зрозуміло.

Щоб бути надовго корисним державі, війську, сусідам, рідним, треба піклуватися про себе, треба "вивозити". Щоб "вивозити", треба справлятися й відпочивати. Тобто все це стає частиною роботи, яку треба організувати.

— Тобто ви радите зараз керуватися не емоціями, а раціональним підходом?

— Обов'язково треба шукати баланс. Планувати, мріяти, організовувати роботу та відпочинок. Для цього треба прибрати зайві емоції. Зараз емоцій забагато. Часто вони негативні. Нам не даремно з перших днів війни говорять про інформаційну гігієну. Це не про кількість новин, а про емоції, які вони викликають.

Якщо ви занадто збуджені, то втрачаєте здатність думати. Це фізіологічний процес. Тому треба систематизувати споживання інформації. Я читаю конкретний сайт для того, щоб подивитися, що відбулося у світі. В мене це займає 5 хвилин, поки я п'ю каву.Такий підхід — це системна робота, яка свідчить про організованість людини. Як тільки емоції беруть гору, організація зникає.

Читайте також: 

• Пережити всі виклики війни допоможе здорова комунікація  — поради психотерапевта
• Що таке тактична комунікація для цивільних: говоримо з засновником проєкту "Як ти, брате?" 
• Посттравматичне зростання: психолог пояснив, як стати сильнішим після складного досвіду