Пережити всі виклики війни допоможе здорова комунікація  — поради психотерапевта

Понад два роки українці живуть у постійному стресі. Як справлятися із цим в довготривалій перспективі, сьогодні говорили із психотерапевтом, засновником проєкту "Як ти, брате?" Антоном Семеновим. Для швидкого результату, щоб впоратися з тривогою, існує багато варіантів. Але якщо ми говоримо про гру в довгу, то тут допоможуть тільки інші люди. Саме комунікація і можливість розділити з кимось свій біль, можуть допомогти. Деталі дізнавайтеся у "Ранку Вдома".

— Як справлятися, грати в довгу, в умовах тривалої повномасштабної війни?

— Якщо ми говоримо про те, що може допомогти прямо тут і зараз, в моменті, то є багато різних варіантів.Можна подихати, можна погуляти, можна поспати. Люди для себе підбирають різні варіанти.

Якщо ми говоримо стратегічно, то єдиний ресурс для нас — це інші люди, це контакти, це спілкування. Щоб можна було звернутися, попросити допомоги, підтримки, розповісти, поділитися. Щоб можна було справлятися з психологічною навалою.

— Але ж є такі ситуації, коли ти не хочеш ні з ким спілкуватися. В тому числі й через те, що ти знесилений. Адже багато українців зараз просто не сплять, а це негативно впливає на продуктивність та комунікацію. Як це змінити?

— В принципі зараз важко спілкуватися всім. Раніше ми створювали осередки, в яких збиралися люди спільних поглядів, однакового досвіду. Зараз все перемішалося, у багатьох людей змінилося все життя. Для того, щоб поспілкуватися, треба витримувати додаткову напругу.

Чому ми уникаємо спілкування інстинктивно? Бо це додаткова напруга. Слухати, спілкуватися стало важче. Треба витримувати цю різницю між досвідом, оцінками.

Ти не хочеш навіть погоджуватися з чиєюсь думкою, тому що тобі тяжко сприймати інформацію. Але перестати спілкуватися -- це хибний шлях. Люди уникають спілкування та втрачають стосунки. Навіть близькі люди, які кохають одне одного, перестають спілкуватися. Між ними з'являється прірва. Як наслідок, вони залишаються без підтримки.

Тому важливо, навіть коли тут і зараз складно, дати собі час, трохи відновитися, але подумки пам'ятати, що важливо докладати зусиль для збереження стосунків, тому що стратегічно вони дадуть можливість справлятися надалі.

— Війна дуже яскраво показала нам всім, хто є хто. Хто твій друг, хто твій ворог. Через це навіть з близькими зараз дуже важко спілкуватися. Як себе змусити до цього? Чи варто відкидати тих, з ким не хочеш спілкуватися?

— Ставтеся до спілкування, як до роботи. Роботу ми організуємо, ми робимо певне обмеження, ми робимо певні вибори. Це ми робимо, це ми не робимо, це ми робимо з кимось. Тут ми просимо допомоги.

Зі спілкуванням це працює так само. Треба організовувати, треба серйозно ставитися до спілкування. Якщо спілкування зникає, це погано. Ви не піклуєтеся про себе. Тобто, якщо зараз вам не вдається поспати, то треба до цього поставитися як до завдання.

— Тобто поставити перед собою завдання виспатися?

— Так. Розуміти, що мені треба виспатися, помитися, поголитися. Що завгодно. Якщо я цього не зроблю, будуть наслідки. Негативні наслідки.

Так само зі спілкуванням. Я повинен мати спілкування. Мати друзів близьких людей, з ким я можу поділитися. Я повинен мати людей, до яких я можу звернутися з певних питань. Людей, з якими я просто можу побити в безпечному просторі.

Наприклад, волонтерські спільноти. Це унікальне явище, яке набуває популярності після часів АТО. Тобто люди приходять просто, щоб побути серед своїх однодумців. Звісно, там є розбіжності, але люди не чіпають ці теми. Вони хочуть побути тут і зараз, там, де немає цих суперечок.

— Чи працює, як бульбашка, спілкування онлайн, наприклад, у соцмережах? Чи краще живе спілкування?

— Нам потрібні різні кола спілкування. Соцмережі — необхідна частина, але її недостатньо. Потрібні близькі стосунки. Потрібне живе спілкування з близькими людьми.

— Якщо ми говоримо про підлітків. Як вчиняти батькам, чиї діти часто відмовляються від живого спілкування?

— В нашому проєкті рецепт дуже простий. Залучати й долучатися. Насправді живе опорне спілкування — це наслідок спільної дії. У моїх дітей такої проблеми нема. Бо ми з ними спілкуємося.

Але у нашої старшої доньки, у неї все коло спілкування — це активісти. Вони ходять на толоки, вони ходять на акції протесту. Фактично все коло спілкування — це ті люди, з якими вони там знайомляться. Вони потім підтримують стосунки, і вони пишуть, і спілкуються, і зустрічаються. Всі канали використовують.

— Чи може робота дисциплінувати людину у питання спілкування? Змусити людину спілкуватися? 

— По-перше, всі люди дуже різні. Роботи бувають різні, ставлення до роботи буває різне. Якщо говорити глобально, то ми бачимо тренд, що в середньому коло спілкування стало більш робочим. Тобто це та стабільність, за яку люди тримаються. Для багатьох людей все коло спілкування — дружнє, близьке, пов'язане з роботою.

Люди групою працюють, потім тією самою групою відпочивають. Це дуже поширене явище, бо в таких стосунках є багато чого, що людей об'єднує. Не тільки за поглядами й роботою, але й за часом. Вони водночас працюють, водночас відпочивають.

Зараз, коли все йде шкереберть, це теж стає важливим фактором. Загалом це потребує додаткового дослідження, але взагалі головне, щоб людина обирала спілкування й усвідомлювала наскільки це важливо.

В цьому полягає наша місія. Ми прагнемо пояснити кожній людині, що техніки самодопомоги та способи усамітненого дозвілля — це важливо. Втім, якщо не буде можливості поділитися емоціями, пережити спільні події, просто пожалітися, поговорити, то якість життя погіршується. Морально-психологічний стан погіршується, і це має довгострокові негативні наслідки для психіки.

Читайте також: Що таке тактична комунікація для цивільних: говоримо з засновником проєкту "Як ти, брате?"