Що таке тактична комунікація для цивільних: говоримо з засновником проєкту "Як ти, брате?" 

В суспільстві все частіше говорять про нові стандарти спілкувань. Розрив досвідів між різними верствами населення стає дедалі більшим. Це ускладнює пошук взаєморозуміння. Віднайти його допоможе консультант "Ранку Вдома" психотерапевт, засновник проєкту "Як ти, брате?" Антон Семенов.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Скажіть, які у вас новинки в проєкті "Як ти, брате"? Чи розробляєте, можливо, якісь нові посібники?

— Нещодавно ми видали посібник з тактичної комунікації для військових. Він для тих, хто зараз мобілізується. Він допоможе їм підготуватися, значи того очікувати в перший місяць та як з цим справлятися в комунікативному сенсі, звісно.

Наступним ми опублікуємо посібник з тактичної комунікації для цивільних про те, як підтримувати стосунки під час війни. Адже зараз відчувається системний вплив втоми від війни. Це спостерігається у будь-якому суспільстві під час тривалої війни. Зростає поляризація та відчуження.

Весь наш проєкт націлений на те, щоб створити нові стандарти спілкування, щоб вони утримували цю єдність. Тому що це наша головна сила. Нині посібник для цивільних друкується. За кілька тижнів ми його презентуємо.

— Чи можете зараз розкрити деякі секрети про те, як підтримувати стосунки?

— Найяскравіша, напевно, теза цього посібника свідчить про те, що не треба сперечатися. Точніше немає сенсу сперечатися. Тобто якщо вона вже виникла, треба просто зупинитися. Це важко, але ми хочемо, щоб кожна людина зрозуміла, що немає сенсу продовжувати суперечку.

Звісно, ми не можемо їх уникнути, хоча посібник присвячений саме тому, як уникнути суперечки. Звісно, вони виникатимуть, бо ми всі живі люди. Якщо це вже сталося, то немає сенсу намагатися щось довести. Це просто не спрацює.

— Чому немає сенсу сперечатися? Яке ваше трактування, поділіться, будь ласка. Бо багато людей досі вірить у те, що в суперечці народжується істина.

— Я не згодний, що в суперечці взагалі щось народжується, крім обурення, образ та незадоволення. Істина може народитися в обговоренні, коли воно спокійне. Якщо починається суперечка, то значить нам не вдалося поговорити, почути одне одного. У команди, яка працює над новим посібником для цивільних, пояснення дуже просте.

Війна — це непередбачувані зміни. Коли ми говоримо про суперечку, то це історія про те, що ми намагаємося змінити погляди, ставлення або дії людини. Це додаткова зміна, а всі зміни викликають стрес. Всі й так перебувають в стресі. Уже достатньо змін.

Якщо людина готова трошки змінитися, трошки поглянути по-іншому на якесь питання, вона не буде сперечатися. Ми з нею спілкуємося, обговорюємо. Як тільки вона почала сперечатися, це показує, що їй досить змін. Дайте відпочити. Не тисніть на неї. Бо чим більше ви будете тиснути, тим більше людина буде захищатися.

— Як вона буде захищатися?

— Просто від вас піде, буде вас ображати, або ще щось робити. Це вже індивідуально.

— Якщо вже почалася суперечка, як зупинитися?

— Треба розуміти одну річ. Щоб почати справлятися з кризою, треба із неї вийти. Просто відступити трошки від теми чи фізично від людини відійти, щоб збільшити рівень безпеки для людини.

Коли ви в суперечці дуже близько — це небезпечно. Людина захищається. Коли ви трошки відійшли, рівень загрози знизився. Тут можна видихнути. Коли ви зробили крок назад, можна змінити тему, наприклад. Можна навпаки після паузи запитати про те, що було далі.

В ідеалі ми даємо людині прийняття. Вона висловила свій погляд на ситуацію, вона має право так думати. Можна сказати: "Ок, ти так думаєш. Що було далі?". Тоді людина відповідає. Так починається бесіда, а не суперечка. Таким чином ми зберегли стосунки. Тобто головне — показати людині, що ви не є загрозою. Для цього потрібен крок назад. Цей крок допомагає сторонам вийти з кризи.

Читайте також: Посттравматичне зростання: психолог пояснив, як стати сильнішим після складного досвіду