Творці документального фільму "Кринки" розповіли історію захисників села, яке зникло 

З жовтня 2023 року до липня 2024-го українські військові тримали оборону в селі Кринки. Зараз цього населеного пункту вже не існує. Розповісти про героїчну боротьбу захисників вирішили воєнні кореспонденти Влада та Костянтин Ліберови. Весь матеріал був знятий ними на телефон. Є в документальній стрічці є відео військових, яким пощастило вижити, йдеться у матеріалі "Ранку Вдома".

Кадри, на яких військовий говорить про найважливіше, зняті в одному з бліндажів села, якого вже не існує. Село, в якому наші військові тримали оборону з жовтня 2023 року по липень 2024 року. Праворуч і ліворуч попереду постійно був ворог, а позаду річка.

Кожна евакуація поранених звідти була дивом. Кожна доставка їжі, боєприпасів та ліків спецоперацією — викликом для пілотів дронів. За час оборони села Кринки сотні українських родин отримали повідомлення, що їхні рідні та близькі зникли безвісти.

Розказати про те, як військові протягом майже 10 місяців робили неможливе і ціною власних життів втримали Кринки, вирішили українські воєнні кореспонденти Влада та Костянтин Ліберови. Нещодавно на закритому показі вони презентували свій перший документальний фільм "Кринки".

"Ми фотографи, але то був перший випадок, коли ми зрозуміли, що не зможемо передати все через фотографію. Тож замість фотоапаратів, взяли до рук телефони та почати записувати саме історії людей. Також у фільмі представлені матеріали хлопців, які безпосередньо перебували на Кринках, яким пощастило звідти повернутись. Є матеріали, відзняті на нічну камеру під час бойової роботи, коли Костя супроводжував хлопців під час ротації на Кринках. Це в принципі, все унікальні кадри", — повідомила фотокореспондентка Влада Ліберова.

У документальному фільмі "Кринки" немає режисера і сценариста. Лише двоє операторів, що кілька разів приїжджали на найскладнішу ділянку фронту, ризикуючи власним життям.

"Режисером цього фільму була війна. У фільмі немає сценарію, немає бюджету. В нас виникла ідея об'єднати весь матеріал у фільм. Ми контролювали процеси, аж до фінальної картинки. Нам, як документалістам, хочеться показувати кожного, хто воює в цій країні", — додав фотокореспондент Костянтин Ліберов.

Стрічка заснована на свідченнях військових, які пройшли пекло і залишились живими. До фільму увійшло 10 історій, розказаних воїнами. Деякі з них навіть змогли приїхати на перший закритий показ фільму, а після одразу повернулись на фронт.

"Я ще вчора виконував бойове завдання разом зі своєю ротою, а сьогодні я в Києві. Вважаю, що про війну обов'язково треба говорити. Треба розказувати, як триває ця війна. Вона не завжди триває так, як нам би хотілось. Але я впевнений, що якби було більше тверезого розголосу, то, можливо, менше було б помилок. Можливо, нам би вдалось зберегти більше життів людей. Наше суспільство поділене на людей, які хочуть перемоги, і людей, які просто чекають закінчення війни. Не можна дочекатися, щоб хтось переміг. Я думаю, що цей фільм зменшить розрив між двома суспільствами нашої країни", — зізнався військовослужбовець ЗСУ, герой фільму "Кринки" Ігор Халус. 

У створенні фільму подружжя Ліберових підтримала команда інформаційної агенції "Укрінформ". Співробітники агенції монтували стрічку.

"Це був шквал емоцій. Десь я просто сміялася, десь плакала. Я собі помічала ці кадри. Вони вражають. Під час монтажу мені хотілося залишити все, але тоді це був би серіал. Тож довелося різати матеріали. Хотілося просто показати людям, як здобувається перемога, якою ціною, якою кров'ю і яким людьми", — резюмувала режисерка монтажу фільму "Кринки" Ольга Дмитренко. 

Село Кринки назавжди увійде в історію як місце героїчної оборони і як місце, де звичайні люди зі зброєю в руках робили неможливе. Фільм Влади й Костянтина Ліберових — у вільному доступі. Його може побачити кожен.

Також цікаво: Фільм без сценарію та бюджету: чому стрічка Ліберових "Кринки" варта особливої уваги