Важкі бомбардувальники: скільки української техніки є в Росії

У 2000 році стратегічні бомбардувальники Ту-160 передали Росії в межах угоди про роззброєння України. І йдеться не лише про Ту-160. Після розпаду СРСР в Україні було 89 різних бомбардувальників. Частину порізали на метал, іншу — передали країні-агресору. Чи може РФ обслуговувати ці літаки, дізнавайтеся у матеріалі "Ранку Вдома".

2000 рік. Він — один з останніх і вже готується до перельоту в російській Енгельс. Стратегічні бомбардувальники Ту-160 передали Росії в межах угод про роззброєння України. Також це був обмін.

"Продаж цих літаків в рахунок заборгованості держави у Російську Федерацію. Решта літаків підлягала розробці і утилізації. Ми передали в Російську Федерацію вісім літаків Ту-160, а також повітряним і наземним ешелонами відправляли необхідне обладнання та засоби ураження у Російську Федерацію", — повідомив командир 184-го важкого бомбардувального авіаційного полку Сергій Осипов.

Експерти кажуть, що бомбардувальники Ту-160 на той момент були розташовані у Ніжині, Чернігівської області.

"Ці літаки базувалися в Ніжині. Мені відомо, мова йшла про близько дев'ятнадцяти машин. А ось разом з літаками також передавались і крилаті ракети Х-22 — маленька частина. Ось основна частина — це ракети Х-555. В тому числі які раніше активно використовувалися для завдання ударів по території України", — пояснив авіаційний експерт Богдан Долінце.

Після розпаду Радянського Союзу в Україні стояли 89 стратегічних бомбардувальників різної модифікації. Частину порізали на метал, решта — бомблять Україну. Але який ресурс у цих бортів і чи може Росія їх обслуговувати?

Серед стратегічних бомбардувальників найпроблематичніші — Ту. Двигунів для Ту-22М уже не виробляють. Після вибухів на аеродромі в Енгельсі борти перекинули трохи далі від українського кордону і літати до зони пусків Каспійського моря далеченько. Після кожного ремонту термін життя двигуна коротшає.

"Для Ту-160 — це до 300 годин. Якщо ми говоримо про Ту-22М, то там, як правило, мова йде про 75-150 годин. Після використання даного ресурсу літак знову необхідно залишати на аеродромі базування і провести необхідні технічні регламентні роботи щодо перевірки і, в разі необхідності, ремонт тих чи інших частин двигуна", — провадить експерт Богдан Долінце.

А як щодо нових розробок? Ще на початку 2000-х років почали розробляти стратегічний бомбардувальник Ту-22М3.

"Існує лише один такий літак, так званий "опитний". Не була інформації про те, що він хоча б раз використовувався для ударів по території України. Основна частина і двигуни взяті у старих літаків Ту-22М", — пояснив авіаексперт.

Нових бортів Росія наразі не потребує. Українські поки літають.

"Вони продовжать використовувати свій ресурс і, можливо, повністю їх необхідно буде виводити з експлуатації у 2035-40-х роках", — резюмував Богдан Долінце.

Коли бомбардувальники передавали Російській Федерації командир 184-го важкого бомбардувального авіаційного полку Сергій Осипов дозволив собі оцінити це рішення влади.

"Якщо потенціал цього стратегічного авіаційного комплексу дозволяє тримати під контролем території майже на усіх континентах, то це говорить про те, що, мабуть, не дуже свідомо деякі відповідальні особи й уряду, і міністерств, підійшли до цього питання", — резюмував командир 184-го важкого бомбардувального авіаційного полку Сергій Осипов.

Історія не терпить умовного способу. Що було б, якби Україна не віддала літаки? Чи змогли б ми втримати ракетний арсенал? Відповідей на ці питання ми вже ніколи не дізнаємось.

Тож єдине, що лишається — відновлювати власне виробництво та захищатися. Поки що західною зброєю.

Читайте також:

• Гарантії безпеки чи ізраїльський сценарій: яким буде шлях України до НАТО
• Репарації та інші виплати: згадуємо історичні приклади воєнних відшкодувань
• Росія розташовує ядерну зброю в Білорусі — чи можливий ядерний удар