"Вишита сорочка — це оберіг": як працює майстерня "Вільна нитка"

Соціальне підприємство "Вільна нитка" — швейно-вишивальна майстерня, основним продуктом якої є сорочка з історією. На виробах можна побачити автентичний орнамент, у який закладено глибокий сенс. Частину прибутку із продажів "Вільної нитки" спрямовують на підтримку притулків для жінок. У крафтовій майстерні працює п'ять майстринь, на роботу також запрошують місцевих та переселенців. Більше розповідається у сюжеті "Ранку Вдома". 

"Вільна нитка" про збереження української традиції, про популяризацію української культури. Наш слоган — "Від нескорених до успішних". Він про те, що в кожного є шанс, можливість, і ми створюємо можливості для жінок", — пояснює засновниця соціального підприємства "Вільна нитка" Наталія Дресвяннікова.

До повномасштабної війни Наталія опікувалися шелтером для тих, хто зазнав домашнього насильства. Наразі він дещо змінив своє призначення і став прихистком для жінок, постраждалих від війни та звільнених з полону. Проте для утримання його мешканців були потрібні ресурси, тож виникла ідея створити соціальне підприємство "Вільна нитка". 

"Наш основний продукт — сорочка з історією. Це автентичний орнамент. Ми пояснюємо, що закладається в кожний стібок. Це історія жінки, яка робить для вас сорочку. В кожен наш виріб ми вкладаємо листівку, де написано, хто її зробив. Це не про червоні атласні штани та пластикові віночки. Це про те, що кожен орнамент має своє значення, свій сенс. Вишита сорочка — це більше, ніж одяг. Це оберіг", — каже Наталія. 

Кожен, хто одягає таку сорочку, стає непереможним, адже за нею — сила поколінь, кажуть майстрині. Частину прибутку від продажів виробів "Вільної нитки" спрямовують на підтримку притулків для жінок. 

У крафтовій майстерні працюють п'ять жінок. Зважаючи на те, що вони перебувають у шелтері тимчасово, а замовлення треба виконувати постійно, на роботу запрошують місцевих мешканців і переселенців. 

Валентина Литвиненко живе неподалік притулку. Дізнавшись, що майстерні потрібні вишивальниці, одразу попросилася на роботу. Зараз вона разом із напарницею виготовляє хустки-янголята.

Лариса Джабарова родом із Луганська, за фахом швачка. Понад чотири роки провела в полоні. Звільнили жінку завдяки обміну. Так вона опинилася на Київщині. У соціальній майстерні працює півроку. Мережити навчилася вже тут, своєю роботою дуже задоволена. За добу виготовляє 4-5 хусток, дві сорочки.

З початком повномасштабної війни центр опинився в окупації, адже розташований неподалік стратегічного об'єкта. На щастя, всіх його мешканців вдалось евакуювати. Будівля вціліла, тож після деокупації у приміщенні зробили незначний ремонт, облаштували майстерню в модульному будинку і налагодили виробництво. Придбати першу вишивальну машину допомогли небайдужі українці, а тканину та нитки закупили на кошти, виграні в конкурсі бізнес-проєктів. 

На початку травня 2023 року "Вільна нитка" отримала велике замовлення від американської діаспори на виготовлення сорочок з орнаментом усіх регіонів України. Для цього довелось залучити фахівців, провести дослідницьку роботу та підготувати схеми для вишивальної машин. Замовлення жінки виконали вчасно. Це допомогло їм повірити в себе та розвиватися далі. 

Крім вишиванок, фартухів та хусток у "Вільній нитці" виготовляють худі з орнаментом найдавнішої сорочки, що була знайдена на території України. Серед планів — відкриття ще однієї соціальної майстерні на Київщині.

Читайте також: 100 мільйонів доларів для України: які меценати та зірки допомагають українцям з-за кордону