Розповідаємо історії п'ятьох перекладачів, які прославили Україну

Попри скрутні часи українці не перестають читати. Восени 2022 року національні видавництва заявили про збільшення попиту на книжки. В основному це переклади різноманітних закордонних творів. Були часи, коли вітчизняні перекладачі ризикували життям заради своєї праці. Історію п'ятьох важливих постатей в українській літературі розповідають у "Ранку Вдома".

Цей митець зробив переклад, без якого українську мову раніше навіть не вважали повноцінною. Письменник Пантелеймон Куліш у 1840-х роках став одним із засновників Кирило-Мефодіївського товариства, котре прагнуло звільнення України з-під ярма Російської імперії. За це його арештували. Вже у 1860-х роках Пантелеймон Куліш ставить собі титанічну мету — перекласти "Біблію" українською мовою. Для цього він розробив нову сучасну абетку та залучив до праці однодумців — письменника Івана Нечуя-Левицького та фізика Івана Пулюя. Оскільки видавництво книжок українською в Російській імперії заборонили, перекладена "Біблія" Куліша побачила світ після смерті головного автора у Відні 1903 року. Це довело світові, що українська мова існує та заслуговує на розвиток.

Досягнення Куліша надихнула молодого поета Миколу Зерова. Він одним із перших підійшов до перекладів, як до науки та систематизував їхню методику враховуючи особливості різних мов. Саме Зеров цікавився античною літературою та блискуче переклав українською чимало знакових творів. Зокрема, "Енеїду" Вергілія, "Метаморфози" Овідія, "Про природу речей" Лукреція. Видати ці переклади Зеров зміг завдяки так званій "коренізації" 1920-х років, коли більшовики з власних політичних міркувань підтримували розвиток української мови. Втім, уже 1935 року поета заарештували за нібито терористичну контрреволюційну діяльність. "Доказом" чекісти вважали книжку Пантелеймона Куліша, яку знайшли у Зерова. 1937 року його розстріляли в таборі "Сандармох". Микола Зеров став частиною "Розстріляного відродження".

Чи не єдиним колегою Зерова, якому вдалось уникнути репресій, був поет Максим Рильський. Він вдавав, що підтримує радянську владу й ідеологію. Сучасники знали вірші Рильського, які прославляли Сталіна. Значно пізніше дослідники дізналися, що паралельно існував геть інший Рильський. Він, зокрема, допомагав тим, хто вижив у сталінських таборах і декламував знайомим твори, які ніде не були записані. Ці вірші померли зі самим автором. Тож головним спадком Максима Рильського стали поетичні українські переклади класичних шедеврів. Серед них "Король Лір" Шекспіра, "Мізантроп" Мольєра, "Севільський цирульник" Россіні та багато інших.

Микола Лукаш — перекладач із надзвичайною долею. До чотирьох років він геть не розмовляв та якось втік до циганського табору. Після кількох місяців мандрів маленький Микола заговорив наче нічого й не було. Ба більше, у навчанні він випередив однолітків і став справжнім вундеркіндом. Легко опанував українську, російську та їдиш. Після університету Лукаш володів уже 20 мовами та з 1953-го по 1973-й роки переклав майже тисячу творів закордонної літератури. Зокрема "Фауста" Гете, "Мадам Боварі" Флобера і "Декамерон" Боккаччо. Попри величезні заслуги, радянська влада позбавила його роботи через публічну підтримку українського дисидента та літературознавця Івана Дзюби. Останні 15 років геніальний перекладач провів у скруті. Лукаш так і не побачив антологію своїх праць, що вийшла друком лише 1990-го року.

Соломія Павличко — донька письменника Дмитра Павличка з дитинства захоплювалася англомовною літературою. Якщо Ви читали українською "Володаря мух" Вільяма Голдінга, то саме в перекладі Павличко. 1992 року вона започаткувала видавництво "Основи", яке зосередилася на перекладах нехудожніх та наукових творів, створюючи нову академічну базу для молодої держави. На жаль, 1999 року Соломія Павличко загинула унаслідок нещасного випадку. Зараз її справу продовжує донька Дана.

Також цікаво: Видатні медики України: історія 5 українських вчених