РФ програє газову війну: інтерв'ю з головою Центру досліджень енергетики Олександром Харченком

Скорочення постачання газу до Європи — цілі РФ. Чи може Європа замістити російський газ? Які наслідки чекають на економіку Росії після зниження обсягів постачання газу до ЄС. Штучні ціни на ринку газу — що можна змінити. Колапс газової промисловості РФ.

Ціни на нафту та політичні ігри. Заборона страховки російських танкерів для перевезення нафти.

Як Україна переживе зиму? І для чого росіяни знищують українські ТЕЦ.

Ці теми в інтерв'ю в межах марафону "FreeДОМ" на телеканалі UA обговорюємо з головою Центру досліджень енергетики Олександром Харченком.

Газове питання

— Росія майже втричі скоротила постачання газу до Європи. Яких цілей вони намагаються цим досягти?

— Це прямий газовий шантаж. І якщо раніше Росія шантажувала здебільшого країни Східної Європи, то тепер мішенню стала вся Європа. Росія у такий спосіб намагається як знизити санкційний тиск, так і досягти політичних поступок. Але схоже, що спроба провалилася.

— Чи може Європа замістити російський газ?

— Європа зараз чудово демонструє, як саме заміщати і що треба робити, щоб знизити споживання російського газу.

Тут дуже гарно зіграла та ж Франція, яка маючи приблизно 10% російського газу у своєму балансі, переконфігурувала постачання на інші регіони протягом кількох тижнів. Іншим країнам різною мірою вдається такий же номер.

Найскладніша ситуація, безумовно, у Німеччини, яка дуже довгий час сидить на газовому гачку РФ. Але й Німеччина демонструє зараз, по-перше, рішучість не піддаватися на шантаж, а по-друге — цілий набір рішень, які допомагають позбутися цієї залежності. Починаючи від того, що в Європі імпорт американського газу зараз перевищив імпорт російського газу, і завершуючи тим, як німці рішуче сказали всередині країни: так, нам доведеться скоротити споживання, нам доведеться бути економними, але ми не підемо на російський шантаж.

І зараз чудово видно, що шантаж не спрацював. Більшість газових сховищ Європи продовжує наповнюватися, навіть за умов, коли "Газпром" до мінімуму знизив транспортування, пішовши на те, щоб знизити власне виробництво на 30% в останні місяці.

— Але помірковані ціни на нафту і газ дозволяють Росії досить безболісно для бюджету скоротити постачання газу до Європи.

— З одного боку — так, з іншого — ні. Зараз справді дуже високі ціни на газ.

А щодо нафти вже починаються курйози, коли Іран (який теж під санкціями, як і Росія) оголосив, що знизить ціни для Китаю, який активно став купувати дуже дешеву російську нафту в умовах санкцій. Так ось Іран знизить ціни для Китаю, щоб витіснити з цього ринку російську нафту.

Це ідеальна для нас ситуація, коли підсанкційні країни почали битися за ті шматки, які їм випадають з боку Китаю, Індонезії, Індії, але яких замало, щоб продати туди весь обсяг, який раніше продавався до Європи.

А Європа зі свого боку стрімко показує, що щодо нафти вже пройшла адаптація. Вже всі пристосувалися. Вже припливла інша нафта. Вже Венесуела, Саудівська Аравія, інші країни підвищують обсяги і все більше неросійської нафти буде в Європейському Союзі.

З газом трохи складніше. Так швидко перебудувати все дійсно складно. І "Газпром" навчився дуже вправно маніпулювати цінами на європейському ринку. Але я абсолютно впевнений, що це теж кілька місяців.

А загалом ситуація з цінами на газ чітко стимулює відновлювані джерела енергії та атомну генерацію електрики. І те, й інше отримало потужний поштовх до розвитку.

— Тим, що Росія штучно знижує постачання газу до Європи, чи не витісняє сама себе з європейського газового ринку?

— Однозначно. Крім того, їй буде досить складно повернутися. Тому що, по-перше, святе місце порожнім не буває, і як тільки ніша утворилася, туди входять інші виробники. А, по-друге, Росія втратила найважливіший чинник — що Росія завжди поставить усе, що вона пообіцяла.

РФ своїми діями щодо газу, вимогою до Європи вести розрахунок у рублях, відключаючи споживачів, знижуючи постачання — вона стріляє собі в ногу. Вона тактично не дуже програє. Так, у "Газпромі" себе заспокоювали, що ми знизили постачання, але за рахунок зростання цін на газ ми свої доходи отримаємо. Але ви, хлопці, зачекайте 3-4 місяці, коли зрозумієте, що повернутися до колишніх обсягів не вийде, а ціни вже пішли вниз.

Супутники вже зараз показують, що над родовищами Сибіру рівень вуглекислого газу виріс кратно протягом останніх тижнів. Тобто вони просто палять газ у смолоскипах, спалюють у повітря. Вони не мають іншого виходу. Вони можуть весь газ так спалити. Вони можуть законсервувати свердловини. Чому ні? Але їм потім знадобляться мільярди на те, щоби знову розконсервувати видобуток.

— Якщо станеться, що Європа повністю відмовиться від російського газу, що буде з російською газовою індустрією?

— Дуже складно. Там грандіозний колапс буде насправді. Побудувати нові LNG-термінали і везти газ LNG-терміналами до Індії, Китаю чи інших країн — це роки. Побудувати газопроводи на цих напрямках — це роки та мільярди. Ні років, ні мільярдів зараз у газовій промисловості Росії не видно.

Вони самі говорять, що навіть LNG-термінали не здатні добудувати. Це результат відмови Південної Кореї та деяких китайських компаній через санкції постачати певні набори обладнання для майбутніх російських LNG-терміналів. Це змушує Росію заморожувати їхнє будівництво. А це чіткий індикатор, що вони будівництво завершити вже не зможуть.

Щодо газопроводів. Теоретично можна збудувати ще газопровід до Китаю. Але Китай навіть існуючий не дає заповнити повністю. Китай веде абсолютно жорстку диверсифіковану політику, купує енергоресурси у різних джерел і точно розуміє, що таке газова залежність від РФ.

— Не так давно стало відомо про велике родовище газу в Ізраїлі. Наскільки ці запаси великі і чи ізраїльтяни можуть постачати газ до Європи?

— Можуть постачати й напевно постачатимуть. Це суттєві запаси. Питання в тому, що для будь-якої промислової розробки потрібен час. І неможливо клацанням пальців витягти газ і поставити його до Європи. Тут ми говоримо як мінімум про 5-7 років, перш ніж справді помітні обсяги газу надійдуть на європейський ринок.

Нафтові проблеми

— За даними аналітиків компанії JP Morgan, якщо Росія перекриє постачання своєї нафти, вартість нафти може зрости до 380 дол. за барель. Наскільки ймовірним є такий сценарій?

— Продаж нафти формує приблизно 20% російського бюджету. А загальна частка у бюджеті РФ від енергоносіїв (тобто нафта, газ та вугілля) — приблизно 35%. З них понад 20% — це чиста нафта.

А Росія веде війну, витрачає мільярди на війну. І як вона може раптово вимкнути основне джерело своїх доходів? Мені навіть цікаво буде, що вийде.

— Країни "Великої сімки" обговорювали механізми встановлення граничної ціни на нафту — на рівні 40-60 дол. за барель. Наскільки такі механізми можна впровадити?

— Як я розумію, країни G7 обговорювали схему, за якої, не купуючи безпосередньо російську нафту, вони введуть санкції для тих, хто купує її дорожче за певний рівень. Це абсолютно реалізована історія.

Крім того, вона буде радісно підтримана покупцями, які хочуть купувати цю нафту дешевше. І розпочнуться змагання між Росією, Іраном та частково Венесуелою, які всі під санкціями, і які конкурують за дуже вузьке коло покупців, здатних купити неабиякі обсяги нафти, що є у них.

Тому така ініціатива є цікавою для всіх покупців нафти. Це абсолютно корисно і для України, бо обмежує ресурс Росії та скорочує надходження до її бюджету.

— Наскільки зацікавлені у зниженні ціни на нафту американські нафтовидобувачі? Адже у них досить дорога нафта, оскільки є високотехнологічною.

— У Штатах основний видобуток нафти ведеться на шельфі, і він справді досить дорогий. І всі американські виробники, як і будь-які виробники, завжди хочуть продати дорожче.

Але є інший бік — споживачі. І ось споживачі у Сполучених Штатах якраз хочуть дешевої нафти. І тут адміністрація Байдена робить зараз, на мою думку, однозначний вибір. Вони ніколи не грали в дорогу нафту, вони завжди грали в дешеву нафту. Я думаю, що вони докладуть усіх зусиль, щоб досягти цього результату. Мета — досягти результату, коли нафту продаватимуть на рівні, який як мінімум влаштовує американського споживача. А зараз цей рівень значно перевищений.

Плюс американське керівництво веде переговори із Саудівською Аравією, з Венесуелою, щоб ці країни збільшили видобуток своєї нафти та поповнили світовий ринок.

Інша річ — ніщо не дає миттєвої реакції на ринку, де будь-яка дія триває місяцями. Тому, щоб збільшився обсяг виробництва нафти й ціни пішли відчутно вниз, потрібен час. Шість, вісім, дев'ять місяців.

— Також в адміністрації Байдена говорили, що будуть інтервенції запасів нафти із стратегічних запасів США. Наскільки це може вплинути на ціну?

— Вже були дві інтервенції зі стратегічних резервів Сполучених Штатів. Вони якраз допомогли стабілізувати ціни на нафту.

— У контексті нафтового ембарго, яке запровадив Євросоюз, йшлося про те, що Росії вдалося частково перенаправити свою нафту іншим споживачам. Насамперед називають Індію та Китай. Наскільки частка цих країн у покупці російської нафти велика?

— Вона абсолютно незрівнянна з тим, що купував Євросоюз. Звичайно ж, Росія намагається зайняти місце на ринку цих країн. Звісно, ​​вона намагається продавати туди. Дисконт (знижку, — ред.), який виставили покупці з того боку, одразу був на рівні 30-35% від регулярних цін на ринку. А зараз боротьба з Іраном заганяє Росію у ціни ще нижчі.

У ці країни можна перенаправити десь 25-30% тих обсягів, що продавалися раніше до Європи. А за наявності конкуренції з Іраном параметри ринків стають незрівнянними.

— Але все одно Китай та Індія — це досить великі ринки. Це економіки, що розвиваються. Що заважає наростити Росії туди обсяги?

— По-перше, на них там ніхто не чекає. Там є свої постачальники, які теж абсолютно не раді втратити свій шматок хліба та розцінюють ці ринки як свої. Конкурентна боротьба так чи інакше існує.

З іншого боку — логістична задача. За відсутності нафтопроводів провезти великий обсяг нафти досить складно. У світі просто фізично не існує такої кількості танкерів, щоб покрити ті обсяги, які йшли нафтопроводом.

— Наскільки сильно позначиться на експорті нафти Російської Федерації заборона страхування танкерів, які перевозитимуть російську нафту морським шляхом?

— Заборона на страховку — це дуже боляче. Це сильно звужує кількість кораблів — це відрізає приблизно 50% можливих кораблів.

Зима в Україні

— Як Україна переживе цю зиму?

— Я впевнений, що Україна добре переживе цю зиму. У нас буде все гаразд із запасами і газу, і вугілля.

Ключовим питанням при проходженні цього опалювального сезону є атаки росіян на наші генеруючі потужності: на теплоелектростанції та теплоелектроцентралі. Тому що вже зараз знищено теплоелектроцентраль у Кременчуці, Охтирці, серйозно пошкоджено в Чернігові, є пошкодження в Харкові. І це суттєва шкода. І я знаю, що триває дуже активна робота щодо розв'язання цих проблем.

Загалом я впевнений, що ми, як країна, пройдемо цей опалювальний сезон без потреби у свічках, буржуйках. Ми нормально, цивілізовано пройдемо зиму.

— Ось той факт, що росіяни пошкодили кілька ТЕЦ — це свідомий крок?

— Безперечно. У Кременчуці вони витратили близько 12 ракет на два заходи, які влучили у місцеву теплоелектроцентраль. Несвідомо складно так вийшло б. Тим паче, що вартість цих ракет вдвічі вища, ніж вартість цієї Кременчуцької теплоелектроцентралі.

І очевидно, що перспективою холодної зими росіяни намагаються залякати українців, намагаються залякати, показуючи, що ми тут усе можемо. Але я абсолютно впевнений, що ми знайдемо рішення та пройдемо зиму, незважаючи ні на що.

Читайте також: Російські газ та нафта для Європи — найближчі перспективи: інтерв'ю з Михайлом Гончаром