Рівень трагедії в десятки разів більший, ніж у Бучі: про ситуацію в Маріуполі говоримо з депутатом міськради Дмитром Забавіним

Ситуація у Маріуполі, який із 1 березня російські окупанти тримають в облозі, критична. Все, що відбувається у місті, – це не війна, а геноцид. Про це сьогодні, 8 квітня, в ефірі телемарафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" и UA розповів депутат Маріупольської міської ради Дмитро Забавін, який із сім'єю до 14 березня перебував у місті, а зараз підтримує зв'язок та допомагає землякам.

Ведучий — Олег Борисов.

— Яка ситуація в Маріуполі? Є хоч якісь позитивні зрушення у гуманітарному плані?

— У Маріуполі, на жаль, ситуація лише погіршується. Терористична армія Російської Федерації продовжує геноцид маріупольців.

І все, що там відбувається із самого початку військових дій, з 24 лютого — це навіть не війна. Це геноцид маріупольців, українського народу у місті Маріуполь.

І рівень трагедії, який є у нашому місті, він, на жаль, у десятки разів більший, ніж у містах, таких як Буча.

Багатоповерхові будинки зруйновані, багато людей залишаються під завалами, їх нема кому діставати, тому що терористи насамперед знищили всю інфраструктуру нашого міста.

Вони кажуть, що прийшли "звільняти". Отож вони "звільнили" жителів нашого міста спочатку від електрики, потім "звільнили" від питної води, потім "звільнили" від газу. Після цього вони почали "звільняти" маріупольців від їхнього житла, від їхніх будинків.

І найжахливіше — вони звільнили, на жаль, десятки тисяч людей, мирних жителів від життя.

Це те, що ніколи не повернути. І це те, за що військові злочинці Російської Федерації обов'язково мають бути покарані. Бо це рівень звірства, що не піддається розуму, рівень цинізму — ті обстріли бомбосховища в Драматичному театрі Маріуполя, обстріли інших локацій, де знаходилися жінки, вагітні, діти, це пологовий будинок, на який вони скидали свої авіабомби. І продовжують скидати.

Ми думали, що хоча б інтенсивність авіаобстрілів зменшиться, але вона продовжується з тією самою силою. Вони зрівняли місто просто із землею. І найсумніше, що зараз люди практично не мають змоги виїхати з міста. Навіть ті, хто має можливість на своєму транспорті. Окупанти не пускали й продовжують не пускати гуманітарний конвой, щоб забезпечити мешканців Маріуполя хоч якоюсь водою і хоч якоюсь їжею. Тобто вони цинічно морили голодом маріупольців, морили жагою. Люди в Маріуполі помирали від спраги, і це правда.

І те, що каже офіційна статистика про 5 тис. загиблих жителів, я думаю, на жаль, вона просто в рази більша.

— Російська пропаганда постійно продукує фейки, пов'язані із розв'язаною ними війною. Яка найбільш поширена ними дезінформація щодо Маріуполя?

— До 14 березня я разом із жителями міста перебував у блокадному Маріуполі, поки російські терористи не знищили все наше житло з сім'єю, і ми два дні фактично жили на вулиці, на складі, потім в укритті, й потім уже подітися було нікуди.

До 3 березня ми допомагали Лівобережному району міста. Разом із колегами купували та возили продукти до бомбосховищ, спілкувалися з людьми. Після 3 березня зв'язок з ним обірвався, і російські терористи це зробили навмисно, щоб лише свої наративи проштовхувати у тому, що вони прийшли "звільняти" людей.

Вже в перші дні місто опинилося на межі гуманітарної катастрофи, яка сьогодні вже є фактом. У перші тижні, коли життя міста ще підтримувалося, люди вишиковувалися у величезні черги за найнеобхіднішим. Наприклад, ми стояли по 5-10 годин у чергах за водою (бо її вже не було), черга — 100-200 людей. Це у черзі за технічною водою, яка для нас стала вже на той момент питною.

І ось якраз у цих чергах і розповсюджували фейки. Дуже часто ми чули: що це спеціально українська влада, міська влада відключила воду, вимкнула світло, вимкнула газ. Я до таких людей підходив (це були й чоловіки, й жінки) і ставив їм одне запитання: а скажіть назву магазину на вулиці Бахчіванджі, чи як називається вулиця, на якій розташоване щось? І люди, які розповсюджували такі наративи, не знали назви двох-трьох вулиць у нашому місті, тобто це були спеціально заслані люди.

Так, були й місцеві. Наприклад, депутати партії "Опозиційна платформа — За життя" у нашій міській раді — здебільшого це зрадники та колаборанти, які коректували вогонь. Уявіть собі, наскільки високий рівень цинізму. Ці люди самі мешканці Маріуполя, у них є діти, і вони коректували вогонь на комунальних підприємствах, підстанціях, щоб у місті посіяти паніку. І після цього ми побачили результат їхніх плодів. Їхня мета була — допомогти Росії убити частину жителів міста, поширити паніку та хаос.

А коли люди не їдять і не п'ють цілодобово, вони, на жаль, здатні вірити у будь-що. Частину української гуманітарної допомоги відібрали на російських блокпостах, і цю ж гуманітарну допомогу вони роздавали від імені Росії, тільки продукти з українськими написами. Добре, що люди хоч щось отримали, але цей рівень цинізму... Тобто "ми розбомбили ваш будинок, позбавили вас всього, і після цього ми дамо вам пачку макаронів". Ось рівень цинізму та тієї пропаганди, яка є у Маріуполі, яка поширюється Російською Федерацією та їх колаборантами.

— Чи ви вже підраховували попередні збитки, скільки людей потребують житла, скільки часу потрібно на відбудову Маріуполя? Наскільки це сьогодні можна підрахувати.

— Муніципалітет Маріуполя зробив попередній аналіз збитків — це близько 10 млрд дол. Але зараз про точні цифри говорити зарано, ясна річ.

А як порахувати у збитках життя загиблих наших мешканців міста? Це ж жодними збитками не покрити. І те, що стосується житла, 90% жителів нашого міста Росія зробила безпритульними. Ось у моєї сім'ї, у всіх, кого я знаю, у всіх житло не підлягає відновленню. Тобто ось їхня мета була — їм не потрібні люди, їм потрібна територія.

І коли я чую, що треба розмовляти навіть з ворогом…

Моя думка, з урахуванням того, який рівень звірства я бачив у нашому місті з боку російських терористів, — домовлятися з Росією все одно, що домовлятися з маніяком про те, як він вас убиватиме: повільно чи швидко.

І єдиний шлях порятунку від маніяка — це його поранити чи вбити. Тому що те, що ми бачимо, як вони цинічно знищили всі комунальні автобуси, на яких ми мали евакуювати мешканців нашого міста, дітей, жінок, і вони не дали вивезти людей, вони не випустили мешканців з міста. І таким чином просто замкнули людей у місті та продовжували з 9 березня хаотичний обстріл Маріуполя.

Ви знаєте, можна пережити все, що завгодно — "Гради", можна пережити міномети. Але коли щодня з 9 березня російські терористи планомірно руйнують авіацією місто, це дуже складно пережити.

Навіть нацистська Німеччина не руйнувала пам'ятки архітектури, наскільки це можливо. Росії на це начхати. Вони готові трощити та ламати все що завгодно, аби захопити територію.