Чому українці мало читають, і що буде з бібліотеками: "Утро Дома" з Юлією Половинчак

В Україні налічується кілька десятків тисяч бібліотек, але попри це українці рідко потрапляють до переліку націй, які найбільше читають.

Чому так відбувається, і що буде з українськими бібліотеками в майбутньому — розповіла керівниця Національної юридичної бібліотеки Національної бібліотеки ім. Вернадського Юлія Половинчак в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Юлія Крапівіна і Костянтин Войтенко.

— Українці не часто потрапляють до переліку націй, що найбільше читають у світі. Чому так відбувається?

— Українці читають досить багато. Питання в тому, що читають, — книгу або якусь інформацію. Споживання інформації дуже сильно змінилося. У добі 24 години, як і було, а, як порівняти з кількома десятиліттями тому, з’явилася величезна кількість інших джерел інформації, на все потрібно витратити час.

З іншого боку, я бачу, як з’являються нові книги, як триває видання книг, переклади. Хотілося б таких самих тиражів, як у поляків.

— Які це цифри?

— Наприклад, пан Твердов хвалився, що тираж його останньої книги — 100 тис. примірників. А у нас рекордний тираж востаннє був у Вахтанга Кіпіані через книгу "Справа Василя Стуса". Але ми розуміємо, що це питання навіть не стільки ажіотажу, скільки громадянської позиції.

— Коли українці почали менше читати?

— У нас немає річної статистики. У нас є статистика, наприклад, книговидання. Але це не показник читання, правильно? Тому що читають і в електронному форматі, і беручи книгу в бібліотеці.

Я б сказала, що ми відстежуємо, наскільки змінюються практики, пов’язані з читанням. Наприклад, явно зростають книжкові спільноти в соціальних мережах, росте призначена для користувача критика, ростуть буктьюбери. Ми можемо бачити окремі чинники, можливо, якісь статистичні, ми можемо просто суб’єктивно оцінювати. Збільшується кількість книг англійською, польською мовами.

Це складні процеси, які тісно пов’язані з діджіталізацією і зростанням соціальних мереж. Десь втрачаємо, десь знаходимо — ось так би я сказала.

— Ви працюєте в незвичайній бібліотеці. Хто ваш читач?

— Ми комплектуємося насамперед серйозною науковою літературою. Ми максимально намагаємося зберегти все. Відтак, у нас величезний фонд. Здебільшого до нас звертається дорослий читач. Також ми працюємо через наш вебпортал, відповідно, і студенти, і школярі, які цікавляться якоюсь певною тематикою, абсолютно спокійно приходять і користуються цією інформацією.

— Звідки у вас з’явилася ця любов до книг?

— Я належу до того покоління, у якого надлишку інформації у вигляді соціальних мереж, фільмів, серіалів і так далі, не було. Мені, ймовірніше, не вистачало інформації. Я її шукала, зокрема, шукала і в дитячих бібліотеках.

— Як ви ставитеся до того, що зараз деякі бібліотеки закриваються?

— Це пов’язано зі зміною фінансування. Тобто із загальнодержавного фінансування бібліотеки потрапляють на баланс місцевих громад. І тут все сильно залежить від самої громади. Є приклади, коли вирішують заощадити якраз на бібліотеці. Приміщення, люди, фонд і так далі.

Однак є громади, які вклали гроші та перетворили свої бібліотеки на інформаційні центри.

— Який відсоток ваших фондів вже оцифрований?

— У нас величезний фонд. У нас близько 17 млн ​​одиниць зберігання. Це книги, це газети, окремі брошури, манускрипти, рукописи, колекції тощо. Вирахувати з цих 17 млн ​​якийсь відсоток складно.

По-друге, є різні об’єкти оцифровки. Це може бути книга — груба, товста, і це може бути окремий листочок. І якби ми поставили перед собою завдання і порахували, скільки вже оцифровано, то ця цифра не була б показником.

Також потрібно не забувати про питання зберігання цих даних. Ми оцифровуваємо дані на десятиліття, і це дуже висока якість і дуже висока роздільна здатність цього цифрування. Виникає питання серверів, які будуть це все зберігати та підтримуватися протягом десятиліть. Це досить дорого.

Також виникає питання того, що оцифровані дані потрібно систематизувати, описати, зробити каталоги — це теж величезний шматок роботи. Ці процеси тривають.

— Які рідкісні видання є у вашій бібліотеці?

— У нас можна знайти видання на будь-який смак. Наприклад, у нас навіть є глиняні таблички. Їх небагато, але вони є, ще з зорі писемності людства. У нас є грецькі тексти на папірусі.

У нас зібрані нотні фонди світового рівня. У нас великий газетний фонд.