17 років досліджень для створення книги про Луцьк: розмова з автором Олександром Котисом

Уже понад 17 років Олександр Котис глибоко вивчає історію Луцька і за цей час зібрав безліч цікавих фактів, які надихнули його на створення книги "Луцьк. Тисяча років життя та історій". У "Ранку Вдома" Олександр розкрив захопливі подробиці про місто, його неповторну історію та особливості написання своєї книги. 

Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.

— Ви понад 17 років вивчаєте історію Луцька. Скільки часу працювали на створенням книжки? 

— Можна навіть сказати, що всі ці 17 років, але технічно вона була написана за пів року. Просто для того, аби мати можливість написати її за пів року, треба було досить довго досліджувати інформацію в краєзнавчих книжках, в історичних працях, в архівах — здійснити певну підготовку. Вже тоді можна сісти, узагальнити все і за півроку написати книжку. 

— Як ви змогли вибрати щось із важливої роботи, яка тривала 17 років? 

— Видавництво запропонувало ідею написати книжку про все найцікавіше про Луцьк — щоб людина, яка ніколи в Луцьку не була, прочитала цю книгу і зрозуміла, що це за міст.

У книзі є багато чого суб'єктивного, але, як мені здається, я туди вклав базу і написав її для людей, які саме ніколи не цікавилася історичними працями.  

— Що, на вашу думку, найбільше відрізняє Луцьк від інших міст України? 

— Дуже важливо, що в XVI столітті в Луцьку відбувся з'їзд монархів. Це була досить потужна подія, тому що на той час Луцьк був у складі Великого князівства Литовського і вважався неофіційною південною столицею цього князівства. Це було дуже важливе місто, де литовський князь Вітовт проводив багато часу. 

На тому з'їзді багато європейських правителів обговорювали низку економічних, культурних, політичних, торговельних та безпекових питань. Найбільш важливим питанням цього Луцького з'їзду була регіональна політика центрально-східної Європи — чи створиться нове королівство. Мова йшла про Литовське королівство, королем мав стати Вітовт. Довго радилися і все-таки вирішили, що королівство Литовське буде. Потім постало важливе питання про незалежність Литви від польської корони. Наступного року домовилися, що в Вільнюсі відбудеться коронація Вітовта, але не склалося. Корону, яку виготовили для Вітовта, перехопили політичні противники і перерубали її навпіл. Наступного року Вітовт пішов з життя. Це дуже цікава історія, яка вводить історію України в спільний литовський-великокнязівський контекст. Подібного в інших міст України точно немає. 

— Які історії, яка епоха виявилася найбільш емоційно складною для опису і чому? 

— Найбільш емоційно складним, безумовно, виявилося ХХ століття — багато трагедій, катастроф, війна, Голокост… Про це складно писати. Ми самі народилися у XX столітті, наприкінці. Ми — люди тієї епохи. Наші батьки, бабусі, дідусі і прабатьки теж з тієї епохи, а тому всі ці історії є і їхніми, і частинкою нашої власної історії. Ти пропускаєш її крізь призму родинної. Емпатія тут працює набагато краще, ніж коли ти пишеш про людей з XV століття. 

ХХ століття найбільш бурхливе, найбільш сконцентроване і насичене подіями та емоціями світового масштабу. Писати про таке інколи буває невдячною справою, тому що ти пишеш про людей, які ще живі, і вони кажуть: "А ось тут трішки не так було". Бувають і такі моменти.

— Як змінилося ваше особисте сприйняття Луцька після того, як ви досліджували його історію стільки років? 

— У процесі дослідження, впродовж 17 років я точно зрісся з Луцьком. Луцьк — це я. Це вже не просто місто, де я живу. Не можна любити і вважати своїм те, чого ти не знаєш. Коли ти протягом років пізнаєш історію міста, вулиць, будинків, людей, подій, то, звісно, воно стає тобі дуже-дуже близьким.

Читайте також: Як книги формують свідомість та чим небезпечні в них згадки про Росію: інтерв'ю з головною редакторкою видавництва "Книголав"