Забруднення повітря в Україні — як контролювати викиди: "Официальный разговор" із Русланом Стрільцем

В Україні існує велика проблема промислового забруднення повітря. Більшість великих промислових підприємств країни потребують модернізації, адже обладнання, на якому вони працюють, застаріло і не відповідає європейським нормам.

Що робить держава для розв'язання цієї проблеми — розповів заступник міністра охорони навколишнього середовища і природних ресурсів Руслан Стрілець у програмі "Официальный разговор" телеканалу "Дом".

Ведуча — Ірина Твердовська.

— Охарактеризуйте ситуацію з промисловим забрудненням в Україні.

— Якщо одним словом, то ситуація дуже непроста. Є велика кількість підприємств-забруднювачів. Це досить великі об’єкти, які формують велику кількість надходжень до державного бюджету України, тобто фактично забезпечують промислову безпеку країни. Але водночас ці підприємства застаріли. Устаткування, яке використовується, морально застаріле. Воно вимагає модернізації. Регіональна влада і ми на національному рівні здійснюємо низку робіт для того, щоб ухвалити плани модернізації цих підприємств.

— Які саме роботи ви здійснюєте?

— Ми, як міністерство, контрольну функцію не здійснюємо — для цього існує Державна екологічна інспекція України, яка представлена ​​в кожному регіоні. У кожній області є відповідний підрозділ, який здійснює перевірки.

Ми, зі свого боку, видаючи дозвільні документи, здійснюємо контроль. По-перше, ми збираємо пропозиції, що готується робити підприємство. Ми хочемо бачити їхні інвестиційні плани. Ви прекрасно розумієте, що модернізувати за один рік те, чого не робили протягом 50 років, майже неможливо. Тому ми збираємо інвестиційні кейси, які вони хочуть реалізувати. Дивимося їх, аналізуємо. Дивимося, до яких показників вони мають дійти.

Наша основна мета — щоб підприємства досягали нормативів, які визначені ЄС, щоб викиди мінімально впливали на селітебну зону, тобто місця, де живуть люди.

— Тобто передбачено, що модернізація підприємств буде здійснена на гроші інвесторів?

— Давайте будемо чесними: інвестиція в екологізацію нерентабельна. Якщо говорити з погляду бізнесу, то це потрібно робити, зважаючи на соціальну відповідальність. З огляду на розуміння, що ми маємо зменшити техногенне навантаження і дійти до більш чистого виробництва.

Якщо ми говоримо про великі підприємства, то всі вони належать приватному бізнесу, тобто приватним інвесторам. І на сьогодні є низка стимулювальних інструментів, які змушують їх модернізувати підприємства.

Розуміючи, що ситуація дуже непроста, на сьогодні розроблено і подано до ВРУ законопроєкт, який передбачає видачу єдиного інтегрованого рішення, і, відповідно, закон, який стимулює всі підприємства досягати норм викидів, які передбачені європейським законодавством. Так, вони жорсткі. Так, вони передбачають використання найкращих доступних технологій.

Тобто, якщо ми говоримо про сьогоднішню модель, то стоїть якась установка. Якщо ми хочемо зрозуміти, що вона викидає, або отримати дозвіл, ми маємо приїхати і заміряти викиди. За правилами, вона має працювати на 100%. І вже тоді розраховуються параметри максимально допустимого викиду для тієї чи іншої установки.

Відповідно, модель відносин бізнесу і держави пропонується така: ти повинен задекларувати найкращу доступну технологію, ти повинен інвестувати, ти повинен стежити за тим, щоб її коректно використовували і не порушували технологічний процес. Також цей закон передбачає перевірку підприємства Державною екологічною інспекцією до видачі такого дозволу. Однак перевірку не самого підприємства, а перевірку конкретного обладнання, конкретної технологічної точки.

Якщо депутати підтримають цей закон, то відносини бізнесу з державою будуть партнерські. Бізнес буде зацікавлений запросити інспекцію і довести, що та чи інша установка працює коректно і підприємство має право отримати на це дозвіл.

— Чи залишилися державні великі промислові підприємства?

— Якщо ми говоримо про найбільші підприємства України, їх 25-30, то вони не є державними — це приватні об’єкти. Зазвичай це фінансово-промислові групи. Це великі іноземні інвестори, які вже багато років використовують підприємства.

Я окремо хочу сказати, що існує такий міф, що такі інвестори нічого не роблять. Беруть, використовують ці об’єкти, вичавлюють із них усі соки. Я хочу навести один кейс.

У Маріуполі є промислове підприємство — Маріупольський металургійний комбінат, який протягом останніх п’яти років реалізовував свою програму. До 31 грудня 2020 року ці фірми мали впровадити низку заходів. Один із ключових заходів — встановлення очисного обладнання, яке вловлювало б пил, який летів із труб. На мій подив, наприкінці 2020 року ці фірми самі звернулися до нас із проханням видати їм новий дозвіл, в якому вже стояли показники, передбачені перспективними технологічними нормативами.

Вони показали, що закінчили модернізацію, отримали новий дозвіл і працюють вже за новими показниками.

Після видачі нового дозволу продовжувалися скарги з боку жителів, ми самі бачили, що є викиди з підприємства, але я більш ніж упевнений, що тут уже питання не в обладнанні. Це питання в експлуатації того чи іншого обладнання. Всього-на-всього десь не дотримувалися технологічного регламенту, і я впевнений, що вони за це теж мають бути покарані. Екологічна інспекція повинна зробити відповідні висновки, однак позитивний кейс є.