Володіє французьким мистецтвом люневільської вишивки — історія майстрині з Ірпеня

Історії сміливих та креативних українок по-справжньому надихають! Жителька Ірпеня Олександра Тараненко знайшла в собі сили рухатися далі після пережитих жахіть. Саме мистецтво допомогло жінці відновити рівновагу. Вишивальниця майстерно володіє різними техніками та навчає інших. Більше дізнавайтеся у "Ранку Вдома".

Олександра Тараненко — успішна майстриня. Вона вишиває всім та на всьому. Пригадую, як евакуювалася в Чернівці та збагнула, що взяла із собою лише інструменти для вишивки. Тож попросила колег передати бодай якісь матеріали, адже знаходила порятунок лише у мистецтві.

"Зрозуміла, що бісер і паєтки якось не лягають на той стан, який у мене є. Тому я просто взяла льон та білу нитку та почала вишивати білим по білому. Саме це заспокоювала та давало можливість якось продовжувати жити на той час", — майстриня Олександра Тараненко.

Після повернення в деокупований Ірпінь майстриня деякий час не могла займатись улюбленою справою. Приватний будинок, де мешкала родина, був пошкоджений, тому всі свої сили сім'я спрямувала на його відновлення. Робота, розпочата в евакуації, так і залишилася незавершеною. Можливо, це буде вишита сорочка.

Нині творчість для Олександри Тараненко — це не лише заробіток, а й улюблена справа, яка допомагає пережити війну та стрес. Жінка майстерно володіє технікою вишивки люневільським гачком. Досвіду набувала у найкращих світових ательє Мілана та Рима.

"Вишивка таким гачком — це можливість вишивати різні речі. Це і великі проєкти, і реставрація. Іноді це вишивка маленьких якихось рече: брошки, аксесуари, сумки. Саме цим займаюся", — пояснює вишивальниця.

Олександра Тараненко займається вишивкою понад 15 років. За цей час виготовила десятки унікальних робіт. З 2017 року вона викладає в школі кравецької майстерності та дизайну Tailors School. Попри війну, охочих опанувати французьким мистецтвом люневільської вишивки багато. Ця техніка дає змогу чисто вишивати навіть майстрині початківці. Прозора тканина не має вузликів та якихось зачепів. Це заслуга люневільського гачка.

Для такої вишивки використовують різну фурнітуру. Особливо надзвичайними виходять роботи, коли міксують багато матеріалів та технік. Масштабні проєкти виконують гуртом. Збирається команда вишивальниць, і кожна майстриня працює над окремими елементами. Олександра Тараненко має ще багато цікавих ідей та проєктів, які планує втілити в життя.

Також цікаво: Майстриня продає макраме та допомагає ЗСУ — історія Ганни Панової