Відродження фестивалю Mariupol Classic у Києві: інтерв'ю з авторкою та композитором проєкту "Моє дитинство, вбите на війні"

Mariupol Classic — це єдиний фестиваль класичної музики, який існував у Донецькій області. Він був заснований у 2018 році Маріупольською міською радою разом з Департаментом культури міста майже одразу, як на музичній мапі України з'явилася нова концертна організація — Маріупольська камерна філармонія.

У зв'язку з окупацією міста Росією життя Mariupol Classic зупинилося, однак 2024 року фестиваль відновлює свою роботу. Сьомий Mariupol Classic відбудеться у київському Будинку архітектора, який став концертним майданчиком Маріупольської камерної філармонії. Триватиме фестиваль до 30 вересня та охопить 6 концертів. 21 вересня відбудеться концерт "Моє дитинство, вбите на війні". Детальніше про це у "Ранку Вдома" розповіли авторка проєкту Олена Соловей та композитор і аранжувальник Рубен Толмачов.

Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.

— Яка основна ідея та мета проєкту "Моє дитинство вбито на війні"? Як він пов'язаний із фестивалем Mariupol Classic? 

Соловей: Цей проєкт виник після дев'яти місяців великої війни, коли вже сформувався певний погляд на багато речей, коли ми повністю усвідомили, що у нас в країні відбувається, які трагедії стаються з людьми. Ми дуже багато спілкувалися з дітьми і з їхніми батьками. З часом я зрозуміла, що є емоційна потреба все це горе виспівати. Розказати про це через емоцію. Проспівати і пережити. Це терапія і для наших дітей, і для слухачів. 

Тематика цього проєкту дуже болісна. Там немає жодного радісного і світлого номеру. Кожен присвячений трагедії: батьки втратили дитину, діти — батьків, загибель митців, вимушений виїзд з рідних домівок. Це історіографія першого року повномасштабної війни в піснях. 

Толмачов: Для мене, як для музиканта, був дуже цікавий той зріз пісень і поезії, який виник проти будь-яких алгоритмів шоу-бізнесу чи ще чомусь такому. Війна і трагедія підняли на поверхню ці пісні і цих артистів. Скульптура цього проєкту — хронологія пісень по місяцям. Яка була популярна на самому початку, яка — на другій місяць війни, яка — на третій.

Соловей: Є "Стефанія" — наша велика перемога [на Євробаченні-2022], перший світлий момент у війні. Є "Не твоя війна" "Океану Ельзи", "У мене немає дому" гурту "Один в каное" і "Чому квіти мають очі?" Джамали.

— На сцені головними героями будуть діти? Співати будуть лише діти? 

Толмачов: Так, адже ми — керівники дитячих колективів. Це діти для дітей. 

Соловей: Ми довго думали над назвою. Ми зразу зрозуміли, що це буде рядок із поезії Ліни Костенко, яку я обожнюю.

— Рубене, я знаю, що ви брали участь у фестивалі Mariupol Classic. Як цього року ви долучилися до нього? Чи вони допомагали у створенні цього проєкту? 

Толмачов: Ми з вокальним джазовим колективом були в Маріуполі чи то 2020 року, чи то 2021-го. Майданчиком для виступу слугувала розбомблена синагога. Місто виглядало дуже затишним, квітучим, але вже з певними слідами тієї війни. 

Культура — це обличчя нації. Ми вдячні богу і нашим воїнам за те, що ми можемо виконувати нашу роботу, яка є важливою і для дітей теж — так вони відчувають себе корисними своїй державі.

Читайте також: В Ужгороді вп'яте проведуть Карпатський гірський міжнародний кінофестиваль: інтерв'ю з директором Дмитром Грешком