Українська космонавтика і позаземні цивілізації: "Утро Дома" з Едуардом Кузнєцовим

Сьогодні, 12 квітня, відзначається День космонавтики. Саме в цей день у 1961 році радянський космонавт Юрій Гагарін здійснив перший в історії політ у відкритий космос.

Як відтоді розвивалася космічна галузь в Україні, що змінилося в цій сфері за останні роки й чи існують позаземні цивілізації — розповів ветеран ракетно-космічної галузі, очільник Громадської ради Державного космічного агентства і перший віцепрезидент Аерокосмічного товариства України Едуард Кузнєцов в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Юлія Крапівіна й Анастасія Касілова.

— Чому ви обрали для себе таку професію?

— Я із старшого покоління, коли всі хотіли бути космонавтами. І я теж мріяв стати космонавтом. Вступив на фізичний факультет Чернівецького національного університету. Закінчив його і став інженером, фізиком-оптиком. І весь час думав про космос.

Після 1991 року перший керівник Державного космічного агентства України Володимир Горбулін запросив мене допомогти сформувати йому це агентство, тому що сам він не міг впоратися. Я став п’ятим співробітником цього агентства, і на мене звалилося все. Я вирішував всі накази щодо кадрів, всі договори, всі пропозиції, які надходили агентству від наших підприємств ракетно-космічної галузі.

Ми зрозуміли, що нам треба різко змінювати наш напрям, переходити трохи в комерцію. Ми почали запуск нашого вітчизняного космічного апарату "Січ". Апарат робили під юрисдикцію України, він був зареєстрований у 1995 році як апарат незалежної України "Січ-1″.

Ми думали, як далі нам просуватися. Нам треба було створити телекомунікаційний супутник. Я його назвав "Либідь", він досі так десь прописаний. Тому що, дивлячись трохи наперед, ми знали, що прийде період, коли телебачення, телекомунікації вийдуть на високі орбіти. І ми заклали розробку технологій створення цього супутника "Либідь" у першу космічну програму.

Ми записали в космічну програму запуск свого космонавта. Хоча у нас був перший українець, який побував у космосі, — Попович Павло Романович, але це був експеримент СРСР. Також ми прописали цілу низку інших проєктів: вивчення Марсу, створення нових ракетних двигунів, нових ракет тощо. Все було прописано в цій космічній програмі.

Ми почали успішно працювати, але з перших кроків ми зіткнулися з великими труднощами: як на культуру, так і на космос не вистачало грошей. На жаль, нам не вдалося здійснити проєкт телекомунікаційного супутника "Либідь" — це було б майбутнє України. Сьогодні наші мережі та українські канали платять 25 млн дол. за оренду транспондерів на чужих супутниках. А якби був свій супутник, ця сума залишалася б в економіці України, і можна було б зовсім по-іншому планувати свою діяльність.

— Вас ображає те, що з кожним роком на космічну сферу виділяють все менше грошей?

— Я думаю, що це період початкового накопичення капіталів у нашій країні. Подивіться на наших олігархів: хто з них займається високими технологіями, нанотехнологіями? Ніхто. Всі займаються сировиною — займаються тим, де швидко можна отримати гроші завтра. А якщо вкласти їх у космічну галузь, віддача буде тільки через 5-6 років.

На супутник потрібно витратити 100 млн дол., а за його оренду на рік платять 3-5 млн дол. Це сформувало неправильне розуміння розвитку наших пріоритетів. Я кажу, що Україну побудують тільки інженери та вчені. Дехто каже, що це не так.

— У порівнянні з іншими країнами, наскільки розвинена космічна галузь України?

— Ми зараз перебуваємо на Землі, і я думаю, що те, що ми займаємося космічною діяльністю, вивченням космосу, запуском космічних апаратів — це дуже важливо, але це ще дуже дрібні кроки. Кілька тисяч років, які ми живемо, відбуваються революції, війни, хрестові походи — це говорить про те, що наше суспільство, земляни ще не дозріли для такого цивілізованого світу.

Незважаючи на всі труднощі, найбільш унікальний проєкт, який був сформований наприкінці ХХ століття — проєкт "Морський старт", де працювала наша ракета "Зеніт", унікальна ракета, яку навіть оцінив Ілон Маск. Він сказав, що "Зеніт" — це найкраща ракета в світі після його Falcon. 

— Як ви ставитеся до Ілона Маска?

— Добре ставлюся. Але розумієте, він летить на дуже стару планету. Вона на 115 млн років старша від Землі. Навіщо освоювати стару, непотрібну планету, яка вже прожила свій термін, відновлювати там життя? Цього не вийде зробити.

— Ви вірите у позаземні цивілізації?

— Інопланетяни, я думаю, є. Але це має бути високоорганізована, високорозвинена цивілізація, і, я думаю, що вони ще не досягли нашої планети, нашої Сонячної системи.

Але це трохи з розряду фантастики, тому що, якби з’явилися такі істоти в районі Землі, по-перше, вони б, може, і не знайшли Землю, тому що наша Земля — ​​це мікроскопічна частка в межах нашої галактики.

По-друге, я думаю, що, скануючи інформацію, якщо вони такі високорозвинені, вони б все бачили — телебачення, радіо. Вони б знали, що контактувати треба не з якимись бабусями та дідусями десь в лісах, а що є уряди, які керують великими територіями з народами, країнами, і вони б вийшли на них.

— Можливо, найближчим часом контакту з інопланетянами у нас не буде, але у нас був чудовий контакт з вами.

— Мені теж приємно було попрацювати. Користуючись моментом, я хочу привітати своїх колег зі святом. Це визначне свято. Політ Гагаріна — це крок людини в космос, він запам’ятається на всю історію нашої цивілізації.