Спорт, балет і йога: на що ще здатна людина на протезах — у "Тихому вечорі з Оленою Кравець" довів військовий Олександр "Терен" Будько

Олександр Будько та Олена Кравець. Фото: kanaldom.tv

Наші українські військові вже давно стали символом незламності, сили духу та оптимізму попри все. Сьогоднішній гість "Тихого вечора з Оленою Кравець" доводить це на особистому прикладі — командир взводу вогневої підтримки 49-го окремого стрілецького батальйону "Карпатська Січ" Олександр Будько (позивний "Терен").

26-річний Олександр Будько до лютого 2022 року працював баристою в Києві та мав мрію увійти до топ найкращих дизайнерів. З початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем у батальйон "Карпатська Січ". У серпні на передовій в його окоп прилетів снаряд, Олександр був важко поранений і тепер пересувається на протезах.

Ведуча — Олена Кравець, співведучий — Юрій Карагодін.

Про спорт

— Сашо, я твоя фанатка. Мені порадили зайти на твою сторінку у соцмережах. Я зайшла і там залишилася на певний час. Дуже класно провела час. Мене вразила твоя самоіронія, сила духу, внутрішня така стійкість і почуття гумору. Нечасто побачиш, коли людина так ставиться до свого нового життя.

З чого почалося моє захоплення тобою: тобі прийшли протези, ти на них чекав, і потім напис — "розпаковка". Ти розкриваєш коробку і там…

— Так, там були нові протези, якраз прийшли. Я був на протезуванні в США, і там я отримав дві пари спортивних протезів.

— Їх уже кілька пар?

— Три пари зараз у мене.

— Вони всі для різних потреб?

— Так. Одні просто для ходьби, є спортивні протези — суто для бігу, і є для кросфіту. В них уже можна давати фізичні навантаження.

— Протези для бігу. Є певні плани на марафони?

— Не знаю, як марафон, але є міжнародні змагання "Ігри нескорених" (Invictus Games) для ветеранів, які дістали травм. Ось буде відбір до збірної України. Цьогоріч Ігри відбуватимуться в німецькому Дюссельдорфі. Всі країни світу боротимуться за першість.

— Ми будемо за тебе вболівати. Поговорімо про США. Хто допоміг тобі з протезуванням?

— В Штати я поїхав через програму, яку надає благодійний фонд Revived Soldiers Ukraine ("Відродження захисників України"). [Президентка фонду] Ірина Ващук цим займається вже з 2014 року. Вона постійно возить людей на протезування до США.

Ще є фонд Superhumans ("Суперлюди") — це дуже крута історія, яка вже твориться в Україні. Можна вважати, що я вже є членом команди Superhumans. І це буде зовсім новий етап України не тільки в протезуванні, а й у сфері медицини. Це етап найвищого світового рівня навіть.

— Тобто є можливість більше не їздити за кордон, а робити це в Україні?

— Так. От у квітні ми вже плануємо зробити відкриття, взяти на реабілітацію перших військових, котрі вже стоять у черзі на протезування. І будемо робити таку велику систему з реабілітації, організовувати курси перекваліфікації тощо. Тобто будемо робити повністю реабілітацію — як фізичну, так і психологічну.

Про ставлення до військових

— Ти був певний час в Америці. Чи можеш назвати щось одне, що є в Америці й що ти хотів би, щоб було у нас?

— Знаєте, в них повага до військових закладається ще змалку через виховання. Там до всіх з повагою ставляться, там ліберальна країна. Але до військових там особлива повага. Для них норма віддати честь чи висловити подяку військовому. Коли ми проходили вулицею у військовій формі, абсолютно всі люди — хтось кивав головою, хтось дякував за службу.

— А як у нас люди реагують?

— По-різному. Є люди, котрі наче вивертають душу перед тобою, мало не навколішки стають. Це і приємно, але не хочеться, щоб люди настільки переді мною схилялися.

А є люди, котрі просто проходять повз, не звертають уваги. Наприклад, у черзі. З одного боку, це добре, бо я почуваюсь повноцінним. Але бувають моменти, коли не зовсім зручно стояти деякий час,  наприклад, такі моменти були, коли я тільки запротезувався. Це були перші протези, і мені було важко довгий час стояти. А людям якось так: ну, стоїш, та й стоїш.

Але ось здебільше молодше покоління — 30-40 років — люди якось переламали себе через цю війну, переламали свій світогляд. І починається вже, сподіваюсь, нова ера України. І так починається нове взагалі ставлення не тільки до військових, а й до соціуму загалом.

— А у соцмережах як реагують, чи є якісь недобрі коментарі?

— Насправді, я жодного разу не чув. Ну, знаєте, є люди, котрі не скажу, що заздрісники, але є різні люди. Є така мілітарі-спільнота військових. І, наскільки я розумію, там не завжди схвальні відгуки стосовно моєї діяльності. Це максимум, котрий є.

Про письменництво

— Поговорімо про творчість, бо вона притаманна твоєму життю взагалі. В тебе в Instagram зазначено: письменник, "Історія впертого чоловіка", пишу пригодницький роман. Пишеш книгу?

— Так сталося. Почав на війні. Ніколи не писав абсолютно, лише в школі якісь твори.

— Це до поранення ще?

— Так, за кілька днів до того, як вирушити на фронт. Я не знаю, як це прийшло. Просто от вирішив перенести свій досвід на віртуальні сторінки, скажімо.

— Тобто це пригодницький та автобіографічний роман?

— Так. Це створювалося як щоденник військового. Я його просто художньо оформив і переніс на текст якийсь свій внутрішній досвід, свої переживання, своє бачення ситуації. Я ніколи не замислювався про написання книг всерйоз, бо я ніколи написанням не займався. Здавалося: ну, де книга, а де я?

І власне, стільки людей вже почали писати — і друзі, і близькі, й зовсім незнайомі, — що я просто в один день відкрив ноутбук і подумав: а чом би й ні? Написав заголовок "Історія впертого чоловіка" і почав писати. Я ще не знаю, чи залишиться така назва.

Про балет

— Гадаю, що книгу написати може, фактично, кожен, в кого є історія. А класна історія в тебе точно є. Але ж у тебе не тільки книга і спорт. Ні. Ти ж іще плануєш займатися танцями.

— Це ще гучно поки що сказано. Це тільки в планах.

Я познайомився у Штатах з акторами балету The United Ukrainian Ballet (Об'єднана українська балетна трупа), це актори, котрі були в Національній опері України. Тобто це українці, котрі зараз за кордоном, і вони танцюють балет, прославляють українську культуру. Вони повністю відмовились від російських постановок і роблять фандрайзингові компанії. Тобто своїми виступами вони роблять перфоманси на підтримку України і на збір грошей.

— Це класичний балет?

— Так. Класичний балет. Я познайомився з їхнім солістом. Він мене запросив до Вашингтона на їхній виступ в Кеннеді-центрі. От щоб ви розуміли рівень, де виступають наші артисти балету. Я там познайомився вже з рештою трупи, з хореографами, з відомими людьми в балеті.

І я сказав своєму другу Олексію: давай ми інтегруємо мене в балет. Я хочу спробувати зробити виступ, щоб можна було їздити та своїм прикладом показати, по-перше, незламність як українського народу, так і просто людини, котра не здається, танцює попри все і живе. І друге — це збір коштів від західного світу для допомоги на протезування наших військових.

— Тут навіть історія не про незламність, а про те, наскільки дієвою може бути людина. Є люди, в яких стовідсоткове здоров'я, але вони не роблять навіть десяти відсотків від того, що робиш ти. Це супер. До речі, тобі потрібні будуть нові танцювальні протези?

— Я планую спробувати це шоу на бігових протезах, так звані лижі. Вони таки загнуті. На них в принципі складно стояти, балансувати взагалі, в них тільки рухатись. Гадаю, що це буде саме те для балету, бо там загалом стрибки, якісь їхні па.

Ці бігові протези надають кінетичної енергії. Це просто велика сила, котра тебе випружинює. Тому людина на протезах біжить швидше, ніж людина на своїх ногах.

— Тобто ти будеш стрибати вище, ніж солісти балету?

— Я вже стрибнув вище. Сподіваюсь, вдасться ще вище.

— А ще ти ж займаєшся йогою, у тебе навіть фотосесія ню була. Сашо, ти формуєш якусь нову нашу реальність. Нове ставлення і нові емоції, нові відчуття.

— Це і для мене відкриття в собі.

Наприкінці бесіди ведучи запропонували Олександрові Будьку гру Superhumans ("Суперлюди"): за допомогою штучного інтелекту було створено зображення супергероїв та антигероїв, пов'язаних з подіями в Україні, й треба було вгадати їхні імена.


Гостями нового випуску "Тихого вечора з Оленою Кравець" стали: незламний військовий Олександр "Терен" Будько, кінооглядачка Інна Гордєєва, телеведуча Леся Нікітюк та Богдан Богданович. Музичний гість — гурт "Циферблат".

Ще цікаве з "Тихого вечора з Оленою Кравець":

Прямий ефір