Зміна керівництва "Нафтогазу": Вітренко пояснює причини та перспективи

Кабінет міністрів 28 квітня звільнив Андрія Коболєва з посади голови правління НАК "Нафтогаз України". Замість нього уряд призначив Юрія Вітренка, який на той момент обіймав посаду в.о. міністра енергетики.

Зміна керівництва "Нафтогазу" сталася за підсумками загальних зборів акціонерів компанії, на якому Кабмін розглянув звіт її діяльності за 2020 рік. Якщо за 2019 рік НАК отримала 2,6 млрд грн прибутку, то 2020-й закінчила зі збитками в 19 млрд грн.

"Чистий консолідований збиток групи компаній "Нафтогаз" у 2020 році становив 19 млрд грн. При цьому у затвердженому Кабінетом міністрів фінансовому плані компанії передбачалося отримання 11,5 млрд грн прибутку. Відповідний фінансовий план був запропонований самим керівництвом НАК "Нафтогаз України" у грудні 2020 року. За результатами засідання загальних зборів акціонерів роботу Наглядової ради та правління НАК "Нафтогаз України" у 2020 році визнано незадовільною. Відповідно, з 28 квітня 2021 року припиняються повноваження незалежних членів Наглядової ради НАК "Нафтогаз України", представників держави у наглядовій раді НАК "Нафтогаз України", а також голови правління Коболєва Андрія Володимировича", — йшлося в релізі КМУ.

Юрій Вітренко так чи інакше пов'язаний з "Нафтогазом" з 2002 року. А з листопада 2018-го по липень 2020 року був виконавчим директором компанії. У своєму інтерв'ю вже як голова правління НАК "Нафтогаз України" він пояснює причини зміни керівництва і розповідає про заплановані перетворення і перспективи компанії.

Про процедуру зміни керівництва

— Зараз активно обговорюється тема, що подібні кадрові зміни можуть негативно вплинути на відносини України з МВФ. І "Велика сімка", і прессекретар Держдепу США вже відреагували на це. Вони сказали, що не може політика втручатися в державні структури.

— По-перше, я особисто спілкувався з представниками уряду США і представниками міжнародних фінансових організацій. Всі мене запевнили, що ніяких претензій особистих до мене немає. Це була претензія до процесу. Вони оголошували, що питання постають саме до процесу. І як це було зроблено.

По-друге, щодо процесу. Ситуація дійсно не була нормальною: по-перше, "Нафтогаз" став збитковим неочікувано навіть для уряду, який тільки наприкінці минулого року на прохання самого "Нафтогазу" затвердив фінансовий план з прибутком. І на прибуток розраховував уряд. І буквально за день, тобто вночі, ввечері перед тим, як уряд мав прийняти рішення щодо оцінки результатів діяльності правління Наглядової ради "Нафтогазу", уряд отримує звіт, підтверджений міжнародним аудитом, який показує збиток.

Причому, і раніше державні перевірки "Нафтогазу" показували величезні порушення на величезні суми. Але тоді керівництво "Нафтогазу", Наглядова рада казали, що державному аудитору не можна вірити. Тепер "Нафтогаз" перевірили незалежні міжнародні аудитори, і вони підтвердили фінансовий збиток в 19 млрд грн. Це стало причиною того, що уряд повинен був приймати негайне рішення. Одна з найбільших державних компаній показує неочікуваний збиток в 19 млрд грн, хоча раніше обіцяла прибуток.

Далі уряд бачить, що схожі національні компанії в сусідніх країнах (Польщі, Румунії та ін.) не дивлячись на проблеми у світі показують прибуток, іноді навіть збільшують прибуток, а у тут — компанія збиткова.

І не тільки в прибутку справу. Скорочується видобуток газу. А це національне завдання — збільшувати видобуток, щоб Україна була незалежною, інакше це робить нас слабкими перед тією ж Росією, країною-агресором.

Тому уряд мав реагувати. А з огляду на цейтнот, він не мав часу на розкачку, на якісь довгі консультації з усіма. Потрібно було приймати рішення, ще раз підкреслюю, за один день. Уряд прийняв рішення.

Можливо, комусь ці рішення здаються радикальними, але вони, принаймні, логічні. Є збитки, є падіння видобутку — є відповідальність.

Ця Наглядова рада заявила, що вони йдуть. Має бути нова Наглядова рада, яка у своєму складі мала б людей з міжнародним авторитетом, щоб дійсно наші міжнародні партнери були впевнені в тому, що компанія працює ефективно, не має ніякої корупції. Щоб народ України був упевнений, що хтось ефективно контролює менеджмент, і менеджмент працює в інтересах народу України.

— Але ваші політичні опоненти продовжують наполягати, що ваше призначення таки незаконно.

— "Нафтогаз" — це національна компанія, власником є держава в особі Кабінету міністрів. І власник має не тільки право, а й зобов'язання змінювати неефективний менеджмент, змінювати Наглядову раду, якщо вона не може ефективно наглядати за таким менеджментом.

Питання, які виникають щодо процедури, стосуються того, чи відповідає вона міжнародним стандартам. У всіх фахівців немає сумнівів, що ця процедура відповідає українському законодавству, тобто вона була законною.

Що стосується відповідності міжнародним стандартам, тут потрібно розуміти, що, по-перше, ці стандарти теж звертають увагу на сутність, а не на форму. Є такий принцип, що сутність має переважати форму. По-друге, є певний контекст. Так, це була надзвичайна подія, в нормальній ситуації Наглядова рада мала визнати незадовільною роботу правління "Нафтогазу" і звільнити керівника. Оскільки Наглядова рада це не зробила, відповідно, довелося це робити уряду.

Також виникає питання: чому була перепризначена і Наглядова рада? Тому що ця Наглядова рада була призначений без конкурсу, це був політичний компроміс. А зараз уряд вже почав конкурс, прозорий, на нових членів Наглядової ради. Поки цей конкурс триває, уряд попросив Наглядову раду виконувати свої обов'язки.

— В які терміни теоретично може запрацювати вже нова Наглядова рада?

— Уряд призначив цю Наглядову раду на пів року. Але вони вже оголосили, що допрацюють тиждень, і йдуть. Чесно кажучи, це питання до уряду. Нормальний процес — коли уряд обирає Наглядову раду, яка потім контролює і регулює вже менеджмент, то ж правління. Це неправильно, коли як зараз Наглядова рада більш лояльна до керівника компанії, ніж до власника. Міжнародні стандарти чітко визначають, що Наглядова рада має зобов'язання.

Про нові перспективи "Нафтогазу"

— Саме збитковість "Нафтогазу" стала причиною зміни керівництва компанії. Якими будуть ваші кроки та яка взагалі стратегія, щоб "Нафтогаз" зі збиткового став прибутковим?

— По-перше, це збільшення власного видобутку. На жаль, протягом останніх трьох років "Нафтогаз" скоротив видобуток. При цьому приватні компанії в Україні нарощували видобуток.

Також потрібно зробити прибутковими всі напрямки діяльності компанії. Найуспішнішим є напрямок, пов'язаний з транзитом природного газу та Стокгольмським арбітражем (відстоювання компенсації від російського "Газпрому" за недопостачений обсяг транзитного газу, — ред.). "Нафтогаз" багато грошей заробив якраз в цьому напрямку. 3 млрд дол. (2,918 млрд дол., — ред.) ми отримали грошима, наприклад, наприкінці 2019 року. Уклали новий контракт з гарантованими платежами в сумі 2 млрд дол.

Якщо подивитися прибутковість "Нафтогазу" у 2019 році, то прибуток від транзиту, який містить і Стокгольмський арбітраж, був найбільшим серед усіх напрямків. Тобто решта "Нафтогазу" була збитковою. Просто цього не було видно. Фактично ці збитки приховувалися за прибутками по транзиту.

Транзит був відокремлений, і це призвело до того, що вся ця неефективність "Нафтогазу" за іншими напрямками стала очевидною для всіх. І це підтверджено міжнародним аудитом за 2020 рік. Ось цю ситуацію ми будемо змінити. "Нафтогаз" має бути прибутковим, трансформованим, ефективним за всіма напрямами діяльності.

— Повертаючись до теми видобутку газу. Буде акцент на нових родовищах або на старих, або може все в комплексі? І наскільки можна підвищити видобуток?

— По-перше, буде акцент на нових родовищах. Перш за все, це український шельф. Ми зараз почали робити так звані сейсмічні дослідження, вивчати, де саме ми можемо бурити, де саме ми можемо видобувати газ. Також є великі перспективні родовища на континенті, як ми говоримо.

По-друге, ми будемо робити все необхідне для того, щоб на вже чинних родовищах збільшувати видобуток. Наприклад, вже за ці кілька днів ми виявили штучні обмеження, які призводять до того, що ми недостатньо буримо або недостатньо видобуваємо газу з чинного родовища. Було з'ясовано, що є певні обмеження у розрахунках, тобто так побудований економічний аналіз, який вирішує, де потрібно бурити, чи потрібно бурити, чи потрібно видобувати. Він враховує, наприклад, величезні рентні платежі, які нібито роблять економічно недоцільними певні операції.

Але це означає, що тоді ми взагалі не видобуваємо газ, і держава нічого взагалі не отримує. Набагато доречно підійти до держави та сказати: "Дивіться, при такій ренті, нам економічно невигідно видобувати. Знайдім компроміс, скільки ми повинні заплатити державі, щоб, з одного боку, ми добували газ, тому що це потрібно країні, а з іншого — щоб країна отримувала нехай на таку велику ренту, але продовжувала отримувати додаткові платежі до бюджету". Тому що якщо взагалі не добувати, то взагалі ніякої ренти не буде. Ми якраз розраховуємо та очікуємо плідну співпрацю з урядом для того, щоб збільшити видобуток якомога швидше, і при цьому це буде мати й позитивний ефект для державного бюджету.

— Прем'єр-міністр поставив дедлайн — до 2025 року, щоб Україна повністю забезпечувала себе газом власного виробництва.

— Ми будемо над цим працювати. Тут є два параметри, які впливають на це: параметр обсягів видобутку (ми будемо робити все, щоб уже в наступному році замість скорочення видобутку у нас почалось зростанні) і другий параметр — енергоефективність. Ми маємо заохочувати ефективне споживання газу. Наприклад, підприємства теплокомуненерго, які можуть перейти на альтернативні джерела, зокрема, на біомасу і інші варіанти. Це потрібно робити, бо це призводить до більш ефективного споживання газу: менше споживання, більше видобуток, відповідно, ми не маємо імпортувати, а навпаки — зможемо експортувати. Це також призведе до зниження рівня ринкових цін на газ.

— Як будете боротися з олігархічними схемами на газовому ринку?

— Будемо серйозно боротися на справах, а не на словах. Це означає, що вже не буде такого, коли лібералізація ринку працювала в інтересах, на надприбутки, наприклад, групи Фірташа.

Ми будемо робити так, щоб розвивався ринок як чесна конкуренція, на якому не можуть зловживати монополісти або домінуючі компанії — а в Україні це олігархічні групи.

Так само ми не будемо допускати, щоб, наприклад, пан Коломойський в компанії "Укрнафта" (де держава через "Нафтогаз" має мажоритарну частину, тобто понад 50%) контролював менеджмент, і щоб компанія працювала не в інтересах всіх акціонерів, зокрема держави, а в інтересах якихось окремих олігархічних груп.

— На роздрібному ринку газу для населення частка "Нафтогазу" на кінець минулого року становила близько 2%. При цьому "Нафтогаз" може запропонувати населенню більш вигідну ціну. Як буде розвиватися цей напрямок?

— Чесна конкуренція, вона на те й конкуренція, що побачимо, як люди будуть реагувати на різні пропозиції різних гравців ринку. З одного боку, у нас є компанія "Укргазвидобування", яка видобуває власний газ, національний газ. Ми забезпечуємо справедливі, рівні умови доступу до цього газу, щоб ніхто не міг зловживати своїм монопольним становищем. З іншого боку, ми будемо робити так, щоб люди могли отримувати газ і від державної компанії, й щоб державна компанія пропонувала людям вигідні умови, крім того, це буде запобіжником від того, щоб якісь інші групи, особливо олігархічні, могли зловживати на ринку. Бо на роздрібному ринку буде сильний гравець, який завжди буде надавати альтернативу. У людей завжди буде можливість змінити постачальника: якщо, скажімо, хтось із приватних монополістів задирає ціну, вони купують газ у державної компанії за нормальною, чесною, справедливою, прозорою ціною.

— Що за вашими прогнозами буде з тарифами на газ?

— Тарифи на газ складаються з тарифу на розподіл і споживання газу. Якраз тарифи на розподіл були основними чинниками тих протестів, які ми спостерігали цієї зими. Це питання, все ж таки, регулятора, тобто, держави.

Що до газу, як товару, який постачається газорозподільними мережами до людей, тут, як я сказав, ми будемо:

• нарощувати власний видобуток
• стимулювати енергоефективність;
• робити так, щоб ринковий рівень ціни був нижче;
• щоб була чесна конкуренція.

Завдяки цим компонентам ринковим способом знижується оптова ціна, а на роздрібному ринку ніхто не зловживає, не завищує ціни. І таким чином, люди отримують чесну, справедливу, мінімальну ціну.