"Шок був у всіх": гендиректорка "Софії Київської" Неля Куковальська розповіла про пошуки загадково зниклих останків Ярослава Мудрого

11 вересня 2009 року за наказом Міністерства культури про написання нових науково-уніфікованих паспортів до музейних предметів у Національному заповіднику "Софія Київська" відкрили саркофаг з останками Ярослава Мудрого. Планувалося, зокрема, створити портрет князя на підставі новітніх методів комп'ютерної графіки. Група антропологів, патологоанатомі, біологів та істориків сподівалися за допомогою найсучасніших досліджень отримати дані для вивчення генофонду Рюриковичів. Однак виявилося, що кістки у саркофазі належить не князеві Ярославу Мудрому, а жінці, яку було поховано поруч. Це стало шоком для вчених, розповіла генеральна директорка "Софії Київської" Неля Куковальська у програмі "Точка опори".

"Шок був у всіх. Де Ярослав Мудрий? В нас була копія акту 1964 року, в якому йшлося, що такого-то числа 64 року в присутності комісії було покладено залишки скелета Ярослава Мудрого до саркофагу і було закрито. Ми були впевнені і на всіх екскурсіях розповідали, що він там спокійнісінько лежить. Більше того, на момент, коли ми відкривали саркофаг, Ярослав був уже святим, тож це ще й питання святості. Почалися пошуки, але не було оригінала акту. В 1936 році відкривали — копія. В 1939-му його відвезли в тодішній Ленінград, нині Санкт-Петербург, в Інститут антропології та етнографії. Досліджували", — згадує Куковальська.

Наступна копія акту датувалася 1964 роком і розповідала, що "покладено скелет князя Ярослава Мудрого", а про інший не згадувалося. Однак з попередніх актів було відомо, що скелетів мало бути два. Що один ідентифікували, як Ярослава, а другий — його дружину Інгігерду.

Про ситуацію Куковальська доповіла в Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, а те — в Кабінет міністрів. Пані Нелю терміново відрядили у Санкт-Петербург в Інституті антропології. Разом із директором вона ретельно дослідили документацію за 1939-1940 роки, але ніяких згадок про Київ і Ярослава Мудрого не знайшла. 

"Я запитала, як таке могло статися, на що він відповів, що цими документами могли навіть топити печі, бо була блокада, холодно, люди помирали, не було на чому варити їсти. (...) Дуже багато версій було, опускалися руки. Згодом наші науковці натрапили на статтю Сергія Білоконя (видатний український історик і джерелознавець культури, бібліограф, мистецтвознавець, — ред.), який в 1990-х був на стажування в Америці і нібито знайшов ікону Миколи Мокрого", — каже вона.

Ця ікона ХI століття й останки Ярослава Мудрого під час Другої світової війни були вивезені з Києва до Америки. У вересні 1941 року до Києва увійшли німецькі війська, і сторож Софійського собору, який переховував останки Ярослава Мудрого, передав їх архієпископу Никанору. Він зберігав їх у своєму кабінеті, поки у 1943-го, остерігаючись репресій із боку комуністичної влади, не вирішив покинути Україну.

"З собою він забирав цю ікону Миколи Мокрого і мощі Ярослава Мудрого. Спочатку я думала, навіщо ж він украв. Але потім, коли виникла в цю тему, то зрозуміла, що він зробив величезний подвиг — забрав найцінніші предмети української нації", — розповідає гендиректорка заповідника.

Никанор не мав змоги вивезти останки князя самостійно, тож домовився, що це зробить майор німецького війська Пауль фон Денбах. Він вивіз мощі до Варшави, де мав предати Никанору, проте вони так і не зустрілися. Фон Денбах передав кості князя Ярослава Мудрого іншому українському архієпископу — Палладію. Вони з Никанором були різного рукопокладання, але офіцер цього не розумів. Разом з Палладієм мощі та ікона потрапили до США і опинилися у Нью-Йорку, в церкві Святої Трійці, яка належить Українській православній церкві у США.

"2010 року я поїхала до США і побувала у церкві Святої Трійці, яку побудував Володимир Вронський і запросив туди архієпископа Палладія. Я була на прийомі у настоятеля Української православної церкви в Америці, митрополита Антонія, який знав, чому я приїхала і що шукаю. Антоній попросив поговорити зі мною окремо в його кабінеті. Там він сказав: "Не шукайте Ярослава. Ми знаємо, де він", — каже Неля Куковальська.

У той день вона не посміла запитати, де саме перебувають мощі. Два дні Куковальська прожила в ейфорії, оскільки зниклі останки князі нарешті були знайдені. Через два дні консульство організувало ще одну зустріч Куковальської з Антонієм, однак розмова не склалася. Митрополит Антоній повідомив про те, що за той час, поки вона в Америці, Україна уклала з РФ Харківські угоди, згідно з якими термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі було подовжено з 2017 до 2042 року. Він сказав, що справа з мощами Ярослава Мудрого зараз не на часі.

Президентом України тоді був Віктор Янукович і священники могли побоюватися, що кістки опиняться в Росії, якщо їх передадуть Україні, вважає Куковальська.

Повна версія інтерв'ю: Загрози для Софії Київської, візит Макрона, зниклі мощі Ярослава Мудрого: гендиректорка Національного заповідника "Софія Київська" Неля Куковальська у "Точці опори"

Нагадаємо, Неля Куковальська — українська музейниця, генеральна директорка Національного заповідника "Софія Київська", заслужена працівниця культури України, академік Української академії архітектури. Керувала організаційною роботою з пошуку зниклих останків Ярослава Мудрого, а також унікальним науково-реставраційним проєктом відновлення Андріївської церкви в Києві. Увійшла до складу Консультативної групи ЮНЕСКО з питань змін клімату та світової спадщини. 

Попередні випуски "Точки опори":

• Про жінок, які зазнали сексуального насильства від росіян, та про те, чи є атеїсти грішниками: військовий капелан Сергій Дмитрієв у "Точці опори"
• Третя дитина, хейтери, підтримка ЗСУ з 2014 року і помилка Потапа: співачка Світлана Тарабарова — гостя "Точки опори"
• Про рідних у Ворзелі та нову зброю з Америки: перша в історії України жінка-посол у США Оксана Маркарова у "Точці опори"
• Незаконні добудови, заповідник "Хортиця" та Каховська ГЕС: очільник "Києво-Печерської лаври" Максим Остапенко у "Точці опори"
• Про зйомки "Мирний-21", останню зустріч із мамою та спогади про Крим: Ахтем Сеітаблаєв у "Точці опори"