Прем'єра фільму "Мистецтво в тіні війни" на телеканалі "Дім": творці проєкту розповіли деталі 

Хто ми, звідки та за що боремося? Пояснити це світу можна за допомогою українського сучасного мистецтва. Про важливість творчості для військових та цивільних під час війни у "Ранку Вдома" розповіли продюсер документального проєкту "Мистецтво в тіні війни" Тарас Босак та науковий співробітник Центру воєнної історії Національного університету оборони України Павло Нетьосов.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Багато розмов у суспільстві щодо мистецтва, яке зараз не на часі. Яка роль мистецтва зараз на ваш погляд? 

Босак: Я вважаю, що мистецтво дуже на часі. Адже мистецтво, воно формує культуру. Мистецтво — це частина нашого життя. Мистецтво допомагає нам визначитись в самоідентичності. Зрештою всі, хто воює, вони воюють саме за Україну, то ж я за мистецтво.      

— Як з'явилася ідея створення фільму "Мистецтво в тіні війни"? З чого все почалося? 

Босак: Почалося все з Маріупольського театру. Я керую кіностудією, яка раніше називалась "Київнаукфільм". До мене приїхали хлопці й дівчата з Маріуполя, вони тільки вийшли тоді з окупації. Вони шукали простір, де можна проводити репетиції й ставити якісь вистави. Потім виявилося, що їм немає де жити. Зрештою вони оселились у нас на студії. 

Тепер у них є інше житло, але вони досі проводити свої репетиції, та грають вистави у нас. Гастролюють різними регіонами. У них є дві вистави. Одна з них про те, як вони були в окупації. Друга про те, як вони виходили з окупації. Там було понад 30 блокпостів, де їх перевіряли. 

Ми часто з ними спілкуємось, я бачив їхні вистави. Зрештою виникла ідея зняте одне кіно за мотивами їхніх вистав. Потім були нові ідеї, нові знайомства. Андрій Пальваль — художник, актор Влад Нікітюк. Вони розказали про скульптури, які роблять з уламків російських танків та літаків. Це продається за кордон. Творці таких речей збирають шалені кошти, за які купують амуніцію та все, що може допомагати нашим військовим. Вони не можуть купувати лише зброю. 

Також ми свої фільми показуємо військовим в турі "Кіно заради перемоги". Там також дуже потужна історія, бо ми приїжджаємо на нуль та показуємо захисникам кадри, які зрештою мотивують їх. Після перегляду вони вкотре усвідомлюють, що воюють за свою свободу, культуру та ідентичність.

— Як ви обирали героїв фільму?  

Босак: З героями фільму було трошки складніше, бо у нас був обмежений час. Ми перебрали багато різних варіантів. Ми почали співпрацю з "Культурним десантом", але не знайшли багато подій саме в той час, коли нам треба було зробити та здати проєкт. Тому ми зупинилися на чотирьох історіях, які могли розпочатись та відбутись.

— Павло, розкажіть, будь ласка, на якому етапі долучилися ви до проєкту?  

Нетьосов: До нас звернувся, коли ми починали роботу над муралом про Крути. Взагалі, на території Національного університету оборони України ми вже два роки намагаємося облаштувати музейний простір. Загальна ідея — це створення міжнародного мілітарного хаба. Вперше за 30 років до нас приїжджав президент два рази, до нас приїжджав очільник НАТО Єнс Столтенберг.

Один з етапів реалізації проєкту — мурал про Крути, який нам намалювали на стінах прибудови радянських часів. Запросили нашого товариша Андрія Пальваля, він художник-мураліст, і з ним приїхала група Тараса. Ми дали інтерв'ю та розійшлися.   

Коли ми вже йшли до вас, мені Тарас скинув всі чотири фільми. Ми їх уважно подивилися і були приємно вражені цією роботою. Це потрібна робота. Наприклад, Маріупольський театр мене вразив найбільше. Тобто люди, які пережили страшні часи розповідають про це іншим. Не просто розповідають, а переживають це ще раз з надривом. Для них це важко, але це певна рефлексія. Я б назва це якоюсь реабілітацією. Саме на їх прикладі можна побачити, що це не просто перформанси. Це зовсім інше. Це те, що буде жити далі.   

— Тобто військові теж підтримують мистецтво? Нетьосов: Військові дуже специфічні люди, але це зовсім не означає, що вони взагалі не сприймають мистецтво. Та й мистецтво може бути різним. Кіно ми показуємо у військових частинах. Це художні роботи. 

Наприклад, у нас на території університету є ще один напрямок музейної діяльності — виставка "Сталеві полотна". Експозиція складається з експонатів, які виготовлені зі знищеної російської техніки. Це борти літаків, гвинтокрилів, залишки важкої техніки з різних куточків фронту. Таким чином ми можемо передати набагато більше, ніж просто розповісти історію. Тут вже у кожної людини є власне сприйняття цього. 

До кожної роботи є своя історія, яка візуалізована. Є ще й художня частина. Зараз, до нас  приєднався актор, який воює з 2014 року, Роман Семісал. Він озвучує ці історії.     

Дуже цікаво спостерігати за рефлексією військових, коли вони це все бачать та чують. Виходить, що все що ми створюємо, все про що знімав Тарас, те що роблять люди, воно живе своїм життям. 

— Де та коли можна побачити цей фільм? Босак: Прем'єра відбудеться у неділю, 29 вересня, на телеканалі "Дім".

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• "У кожного народу своя жестова мова": інтерв'ю з перекладачкою Уляною Шумило
• Як працює екосистема з надолуження освітніх втрат: інтерв'ю із заступником голови Асоціації інноваційної та цифрової освіти
• Відродження фестивалю Mariupol Classic у Києві: інтерв'ю з авторкою та композитором проєкту "Моє дитинство, вбите на війні"
• В Ужгороді вп'яте проведуть Карпатський гірський міжнародний кінофестиваль: інтерв'ю з директором Дмитром Грешком
• Від ведучого заходів до військового: розмова з акторами серіалу "Позивний "Тамада"
• Як відбувається евакуація українців з окупованих територій — подробиці від представниці Helping to Live
• Соціальна акторська школа "Фенікс": про новий підхід до творчості розповіли продюсер Олекса Гладушевський та актор Олександр Єгоров
• На "Книжковій країні" планують встановити національний рекорд: про події та зіркових гостей розповів засновник фестивалю
• Фільм "Фрагмент льоду" закликає до рефлексії: говоримо про переможця DocuDays-2024