Допомогти людям: міністерка Верещук відповіла на запитання громадських діячів Донбасу та прийняла прапор Донецька

Ефір програми "Украина на самом деле". Фото: kanaldom.tv

15-16 листопада Донбас відвідала нова віцепрем'єр-міністерка — міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук. Перший день візиту був присвячений Донецькій області. На його закінчення міністерка та голова Донецької обласної державної адміністрації Павло Кириленко стали гостями програми "Украина на самом деле" телеканалу "Дом".

Особливість ефіру — свої питання могли поставити представники міжнародних та всеукраїнських організацій, громадські діячі, які працюють за темою Донбасу.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— Ірино, які ваші враження від першого візиту на Донбас на міністерській посаді? Сьогодні ви відвідали Донецьку область, Краматорськ.

Верещук: Скажу чесно, було холодно. Але лише на вулиці. Тепло було від очей людей, маленьких дітей. Сьогодні я познайомилася з маленьким Пашенькою, з маленьким Женечкою, які отримали квартири разом зі своїми батьками, — це наші переселенці, для яких збудували новий житловий комплекс і вони отримали квартири. І це дуже приємно.

Так, ми побачили багато нових будівельних об'єктів. Проте залишилося багато проблем. І ми про них говоритимемо.

— Павле, ви очолюєте Донеччину, живете тут, щодня спілкуєтеся з людьми. Які зараз настрої серед донеччан? Як вони оцінюють перетворення області, ці масштабні об'єкти "Великого будівництва"?

Кириленко: Настрої людей формуються зокрема й будівництвом таких об'єктів. Тому що ці об'єкти будуються передусім для них, для людей. І незважаючи на те, що до лінії фронту 30-40 км, усі ми працюємо та будуємо це для людей. Так, передусім наші люди хочуть миру. Але вони хочуть і комфортних умов, які є на території інших областей — до яких звикли жителі Донецької області до 2014 року.

Лідія Кузьменко, радниця з юридичних питань Управління верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН)

Лідія Кузьменко: Я представляю міжнародну міжурядову організацію. УВКБ ООН є на мапі України як організація, яка надає допомогу, від самого початку конфлікту на Донбасі. Ми добре активуємо з органами місцевого самоврядування та з головою ДонОДА Павлом Кириленком. Упевнена, ми матимемо гарну співпрацю і з новою головою Мінреінтеграції Іриною Верещук, як і раніше було з Олексієм Резніковим.

Насправді держава робить не так мало для переселенців та людей, які продовжують жити поблизу лінії розмежування. І ми у своїй роботі спираємося передусім на дані, які отримуємо шляхом моніторингу, під час спілкування з людьми. Такі моніторинги ми проводимо регулярно у 156 населених пунктах уздовж лінії розмежування. І ми бачимо свою роль не лише в тому, щоб безпосередньо надавати допомогу людям, а й у тому, щоб посилювати місцеві та центральні органи влади. Щоб нарешті в Україні мені, як представниці міжнародної організації, не треба було надавати допомогу. А щоб Україна сама, відновившись, могла допомагати своєму населенню.

Дуже необхідно, щоб Донецька та Луганська області не просто відновлювалися, а й відбувався процес розвитку. Ми, як гуманітарна організація, готові розповідати про потреби людей, аби допомогти міністерству, керівництву області там, де це необхідно, залучити донорську спільноту.

Проблемою є доступ до адміністративних, соціальних послуг мешканців віддалених населених пунктів, особливо тих, що розташовані поблизу лінії розмежування. Так, у багатьох місцях збудовано сучасні центри надання адміністративних послуг. Але через елементарну відсутність транспортного сполучення людям просто важко дістатися до них. Або тим, хто надає виїзні послуги, складно дістатися до людей. Один із непоганих проєктів, про які ми чули, було надання триколісних електровелосипедів для соціальних працівників. Можливо, цей досвід можна було б масштабувати.

Ми маємо гарний досвід співпраці з Державною службою з надзвичайних ситуацій (ДСНС) щодо відновлення житла, пошкодженого внаслідок обстрілів. Дуже важливо, щоб те, що роблять на Донеччині, посилювалося і на Луганщині. На Луганщині ця співпраця лише на початкових етапах. На Донеччині можна лише говорити компліменти: і працівники, і надання матеріалів, і реагування — співпрацювати просто чудово.

На тлі всього зробленого, всього, що відбувається зараз, нам дуже важливо, щоб Мінреінтеграції продовжувало зберігати зв'язок з місцевими органами влади та безпосередньо з людьми.

Лідія Кузьменко. Фото: kanaldom.tv

Верещук: Звісно, ми працюватимемо. І якщо є конкретні пропозиції, обговорюймо їх. Тобто я відкрита. Я чудово розумію, як треба розв'язувати проблеми, спираючись на місцеву владу. Тому що я сама раніше була місцевою владою (2010-2015 рр. — мер міста Рава-Руська Львівської області, — ред.). Наразі працюю в центральному апараті Кабінету міністрів України. Тож розумію, як треба організувати роботу. Я думаю, тут жодних проблем не буде.

Я залишу пані Лідії свій особистий телефон, своїх заступників. І буде можливість спілкуватися з праціниками нашого міністерства безпосередньо. І я сподіваюся, що найближчим часом ми з Лідією зустрінемося та обговоримо всі питання та пропозиції.

А що стосується надання адмінпослуг у віддалені населені пункти. Є програма мобільних ЦНАПів (Центр надання адміністративних послуг, — ред.), яка надається міжнародними донорами, канадськими партнерами. Завдяки цій допомозі ми закуповуємо автомобілі, які їдуть до прифронтових населених пунктів для обслуговування населення. Самі спецавтомобілі перебувають на балансі у громад. Наразі всі потреби в мобільних ЦНАПах у громад закриті. Але якщо така форма працює і допомагає людям і якщо її потрібно більше — думатимемо, як її помножити.

Ірина Верещук. Фото: kanaldom.tv

— Павле, як взаємодіє центральна влада з вами на місцях? Чи є проблеми?

Кириленко: Співпраця є однозначною. Якби її не було, не були б такі часті візити й попереднього віцепрем'єр-міністра — міністра реінтеграції Олексія Резнікова. І, переконаний, Ірина Андріївна також буде багато уваги приділяти нашим темам.

Із тих завдань, які вже ставляться Мінреінтеграцією, я розумію, що увага приділятиметься Донецькій та Луганській областям. Не лише з комунікацій, а з конкретного розв'язання проблем. І ефективність розв'язання цих проблем залежатиме від того, наскільки якісно ми даватимемо інформацію про наявні проблеми.

Звісно, я не знімаю відповідальність із себе як керівника області. Ми даватимемо свої пропозиції щодо можливих шляхів розв'язання проблем. І там, де ми можемо їх розв'язати самі, і там, де буде потрібна допомога міністерства. І ця комунікація вже є, і вона лише посилюватиметься.

Євген Каплін, керівник гуманітарної місії "Проліска"

Каплін: Найголовніша проблема людей, які живуть як у прифронтових районах підконтрольних Україні територій, так і в окупованих, — це житлове питання. Воно залишається найгострішим упродовж усіх років конфлікту. Йдеться про пошкоджене під час обстрілів житло.

Величезний плюс минулій команді Мінреінтеграції, що змогли запустити компенсаційний механізм (матеріальна компенсація за зруйноване під час обстрілу житло, — ред.). Ми говорили, що цей механізм мав розпочати працювати ще 5-6 років тому. На жаль, не було на це політичної волі минулої влади. Але те, що на сьогодні зроблено, — це величезний плюс, це треба продовжувати, нарощувати темпи.

До всіх комісій (щодо надання таких компенсацій, — ред.) входять представники нашої організації. Ми знаємо про те, що є зони, до яких зараз неможливо зайти, де неможливо обстежити житло. Є величезна кількість людей з окупованих територій, які також хотіли виїхати, але — отримати якесь житло на підконтрольній території.

Тому, безумовно, цей компенсаційний механізм має продовжуватися та розширюватися. І треба дати ним скористатися людям, до житла яких доступ зараз неможливий. Зокрема людям, які мешкають на окупованих територіях і які хочуть звідти виїхати.

Альона Чорновол і Євген Каплін. Фото: kanaldom.tv

Верещук: Ви маєте рацію. Проблема житла для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) — це пріоритетне питання і сьогодні дуже гостре. Якщо ми подивимося статистику, лише 12% ВПО мають своє житло. Інші — або орендують, або мешкають у родичів. І 12% — це, звісно, дуже маленька частка.

Ми розуміємо, що бюджету країни не вистачить [щоб задовольнити потреби всіх]. Кожен напрям має потребу виділяти житло — нашим учасникам АТО/ООС і, звісно, внутрішньо переміщеним особам.

Я отримала вичерпні вказівки від президента та прем'єра, коли обіймала посаду, — зробити все від нас залежне, щоб 2022 рік став роком будівництва, придбання — різних інструментів щодо покращення житлових умов саме для внутрішньо переміщених осіб.

Ми маємо деякі міжнародні програми. Наприклад, із урядом Німеччини. Закладено гроші й у державному бюджеті — 125 млн грн, якщо я не помиляюся. І наступного року це також буде така сама сума. З подальшим збільшенням на 25 млн грн у 2023 році.

Ми маємо приклади, коли облдержадміністрації самі зводять житло. Ось я в Краматорську була на об'єктах, бачила, як будує житло сама місцева влада.

Зараз із Міністерством фінансів опрацьовуємо інструмент, щоб під гарантію держави закуповувати у забудовників квадратні метри. І якщо в нас вийде, ми вже у 2022 році справді отримаємо позитивний імпульс в отриманні житла нашими переселенцями.

— Павле, хочу почути вашу думку. Ми розуміємо, що багато людей внаслідок російської агресії своє житло просто втратили.

Кириленко: Так, це справді так. І як сказав Євген Каплін, завдяки міністерству програма компенсації за зруйноване житло почала працювати, й працювати реально. Є реальний результат — люди на свої банківські картки почали отримувати гроші.

Для уточнення: у нас є пошкоджене внаслідок бойових дій житло та є житло, яке не підлягає відновленню. Ушкодженим житлом займається облдержадміністрація в межах місцевої програми — це відновлення пошкодженого житла вздовж лінії розмежування.

А щодо житла, яке не підлягає відновленню, тобто воно зруйноване безповоротно, — працює компенсаційний механізм. Ми відпрацьовуємо заявки, проводимо обстеження житла, складаємо акти про це, потім передаємо дані до Мінреінтеграції. За цією програмою на території Донецької області вже відпрацьовано близько 50 млн грн, мешканці отримують гроші.

Павло Кириленко. Фото: kanaldom.tv

Олександра Дворецька, правозахисниця, голова правління благодійного фонду "Восток-SOS"

Дворецька: Ці вихідні я провела у Святогірську на Донеччині, де брала участь в установчих зборах коаліції на лінії зіткнення. Це об'єднання активістів різних громадських організацій, які працюють уздовж лінії зіткнення та які хочуть звернути особливу увагу на розвиток прифронтових громад. І було озвучено запит мешканців Донеччини та Луганщини щодо впровадження Стратегії економічного розвитку Донецької та Луганської областей до 2030 року, яка була нещодавно проголосована. Тому що через зміну керівництва хвилюються, чи далі продовжуватиметься та сама робота, яка була розпочата за Резнікова.

Друге питання, яке всіх хвилює, — відновлення місцевого самоврядування, чи хоча б демократизації військово-цивільних адміністрацій. Аби мати змогу обирати старостів на місцях, а не так, як зараз, через неможливість проведення виборів на деяких територіях люди на місцях здійснюють управління з 2010 року.

Олександра Дворецька. Фото: kanaldom.tv

— Ірино, пропоную почати зі стратегії економічного розвитку.

Верещук: Стратегія триватиме. Ми вже зустрілися з великобританцями та провели кілька раундів зустрічей з усіма донорами. І ми розуміємо, куди рухатися. Вже до держбюджету на 2022 рік закладено гроші, наприклад, на створення органу управління, який розміщуватиметься у Донецькій області та займатиметься розвитком територій, як це закладено у стратегії. І ми лише посилюватимемо ті напрями, які стосуються виконання стратегії економічного розвитку. Ми вже маємо розуміння, бачення та необхідні інструменти, щоб продовжити роботу цієї стратегії.

— Павле, вам тоді друге питання щодо місцевого самоврядування. Коли дійсно люди зможуть брати участь у всіх виборах, що відбуваються у країні, віддавати свої голоси й за місцеву владу зокрема?

Кириленко: Ну, ми неодноразово порушували питання. Наразі на Донеччині діє 11 військово-цивільних адміністрацій. З них 10 ВЦА створено за складовою безпеки. А одна — у зв'язку з невиконанням депутатським корпусом своїх повноважень, її введено в дію 26 травня поточного року, це міська ВЦА Слов'янська.

Щодо інституту старостів (глави села — ред.). Інститут старостів відповідно до закону в межах ВЦА не передбачено. Тому що призначення старости передбачено законом "Про органи місцевого самоврядування", і тому закон "Про військово-цивільні адміністрації" цього не передбачає. Тому що ВЦА є тимчасовим органом.

Питання про старостів уже порушували. За дії ВЦА функції старости можуть виконувати керівники структурних підрозділів, відділів військово-цивільної адміністрації, які закріплені за тим чи іншим населеним пунктом за напрямами. Це як пропозиція щодо функціонування ВЦА на всій території. Тобто з функціонального погляду це питання може бути розв'язане.

Що ж до роботи інституту старостів загалом. Будьмо відвертими — він не працює навіть у вже утворених об'єднаних територіальних громадах (ОТГ). Тому що у нас лише місцеві вибори до ОТГ відбулися рік тому.

Лілія Кісліцина, голова Клубу успішних жінок "Жінки України", співзасновниця громадської організації Smarta

Кісліцина: Мені дуже приємно, що саме жінка почала займатися питаннями реінтеграції. Тому що, якщо подивитися на такий важливий документ, як Резолюція 1325 Ради безпеки ООН "Жінки, мир, безпека", то ми бачимо, що лише активна участь жінок зможе побудувати мир, якого ми всі дуже прагнемо.

Наша громадська організація Smarta створилася на основі резолюції "Жінки, мир, безпека" й об'єднала на сьогодні 44 громадські організації у всьому регіоні. І сьогодні у нас на Донеччині вже є регіональний план дій. І сьогодні основне питання — локалізація цього документа, щоб в окремих територіальних громадах (а їх у нас понад 40, і 9 із них — військово-цивільні адміністрації) виникли свої місцеві плани дій, які б говорили про безпеку та мир жінок.

Лілія Кісліцина. Фото: kanaldom.tv

На сьогодні вже 9 громад створили свої місцеві плани дій. Але плани дій у нашій країні — це документи, під які не підведено кошти. Якщо у нас не підведені кошти, то ті дії, які будуть прописані, залишаться лише на папері. Тому я хочу, щоб пані Ірина, пан Павло звернули увагу на ці плани, переглянули їх. Це про безпеку, це про життя, особливо на тих територіях, що розташовані біля лінії зіткнення.

Тобто важливо, щоб під час формування як місцевих, так і обласного бюджету під Резолюцію 1325 також закладали кошти. І закладали кошти на виконання цих місцевих планів дій.

Наприклад, буквально минулого місяця у п'яти громадах Донецької області — Велика Новосілка, Курахівська громада, Хлібодарівська, Мар'їнська та Торецька — вже ухвалили свої малі плани дій. І там створено робочі групи. Ми до них їздили й створювали ці групи, коли поєднали і владу, і громаду. Давайте на прикладі цих п'яти пілотних громад подивимося на ці місцеві плани дій і допоможемо з їхньою реалізацією.

— Відреагуймо на це. Отже, постає питання фінансування.

Верещук: Чи зверталися ви до міжнародних організацій? Тому що в мене була зустріч із послом Канади та з їхніми представниками офісу, і вони саме займаються питаннями, пов'язаними саме з "Жінки, мир і безпека". Якщо я зможу стати якимось містком і прокомунікувати, вважаю, ми знайдемо можливість профінансувати. Думаю, ми спрацюємося.

Кириленко: Щоб розуміти, як громади можуть брати участь, яким бюджетом, у реалізації цього плану дій, — з ним безпосередньо потрібно ознайомитися детально, що він містить.

Олексій Мацука, шефредактор телеканалу "Дом"

Мацука: Я прийшов не з порожніми руками. Я хочу передати Ірині Верещук пам'ятний знак — прапор міста Донецька, який ми вивезли у 2014 році.

Ось ми під час програми говорили про органи самоврядування. Для нас важливо, щоб цей прапор ми повернули додому, до нашої Донецької міської ради, яка сьогодні не обирається нашою територіальною громадою. Я — донеччанин, але я не голосую, як і багато інших тисяч виборців, у Донецьку. І цей прапор сьогодні лише нагадує нам про наші виборчі права, які залишилися в Донецьку, і тих людей, які мешкають сьогодні в Донецьку.

Тому ми з колегами вирішили передати його Міністерству реінтеграції як нагадування про наше місто, де колись було місцеве самоврядування, де був законно обраний мер, а не призначений росіянами, де під цим прапором ми жили до 2014 року. І ми жили за принципами та законами. На жаль, сьогодні ситуація там зовсім інша.

Зараз ми сподіваємося побачити цей прапор у Кабінеті міністрів. А згодом уже в Донецьку, просоченим вашою роботою над тим, щоб повернутися додому до Донецька.

Ефір програми "Украина на самом деле". Фото: kanaldom.tv
Прямий ефір