Довибори в Раду: політичну ситуацію в Донецькій області обговорюють журналісти регіону

У кінці березня в Донецькій області відбулися довибори до Верховної Ради — в окрузі №50 (міста Покровськ, Мирноград, Добропілля та район) переміг мер міста Добропілля Андрій Аксьонов. При явці 21% за нього проголосувало 66% тих, хто прийшов 28 березня на виборчі дільниці (19 949 осіб).

Політична неоднозначність Аксьонова активно обговорюється в пресі з 2014 року, а перемога на виборах у Раду загострила інтерес до його персони. І взагалі до політичного життя регіону. Цю тему в студії регіонального бюро телеканалу "Дом" у Краматорську шефредактор Олексій Мацука обговорив із журналістом Віталієм Сизовим і журналістом, правозахисником Андрієм Романенком.

— Як Андрій Аксьонов став народним депутатом у тому контексті, що його підозрювали в сепаратизмі, були судові процеси щодо інших справ?

Андрій Романенко: Крім усього іншого він підозрювався в тому, що проводить частину часу на окупованих територіях, а не на своєму робочому місці.

Мені здається, що корінь цієї проблеми в тому, що слідство так і не відповіло — чи є ці люди активними учасниками подій 2014 року. І відсутність цієї реакції з правового погляду і стало причиною того, що люди можуть спокійно балотуватися, обиратися. Ми знаємо аналогічний кейс Нелі Штепи, яка, перебуваючи під судом, спокійно зараз здійснює політичну діяльність у Слов'янську.

А проблема Покровська та Мирнограда також в тому, що тут немає політичного життя. Після розвалу "Партії регіонів" тут не сформувалася альтернативна сила. А центральні великі політичні проєкти пішли звичним шляхом, коли почали сюди засилати абсолютно чужих "парашутистів" із Києва та інших міст.

— Але Аксьонов не "парашутист".

Андрій Романенко: Так, Аксьонов не "парашутист". Він добре відомий там. Це компанія, яка багато років обертається у владі куща Покровськ і Мирноград. Це два сусідніх міста, які дуже тісно пов'язані економікою, владою й усім іншим.

І ось Аксьонова тут місцеві жителі добре знають, це йому допомогло на виборах. До того ж у день голосування була низька явка.

Віталій Сизов: Я згоден, що меншість вибирає. З іншого боку, так працює демократія. І велике досягнення останніх п'яти років, що в цих містах можна провести більш-менш конкурентні вибори. Зрозуміло, що є маса обмежень, наприклад, у когось немає грошей на кампанію. Але, власне, балотуватися може будь-хто. І вже немає тієї практики, як 10 років тому, коли мер був зрозумілий ще до виборів і коли завжди перемагав кандидат від однієї партії.

А стосовно Аксьонова та підозр щодо нього. То до цього у 2019 році від сусіднього округу до Верховної Ради пройшов мер Дружківки Валерій Гнатенко, до якого теж були претензії щодо сепаратизму.

Андрій Романенко: Звичайна історія з 2014 року, коли мери міст намагалися "петляти". І навіть якщо навесні 2014-го вони не підіймали російські прапори, то у всякому разі не особливо захищали український прапор. І є відео, де мер Дружківки Гнатенко виступає на мітингу і лояльно відгукується про окупаційні сили. У нас є ще кейс мера Торецька Володимира Слєпцова, з яким теж досі нічого не можуть вирішити.

Насправді політичні еліти Донецької області дуже легко змінюють партії. Якщо ми подивимося на той же Краматорськ, там є народний депутат Максим Єфімов, який у 2014 році проводив мітинг на своєму заводі і говорив, дослівна цитата: "Наши рынки в России. Мы можем быть только с Россией. Янукович — наш легитимный президент". Потім він стає депутатом Верховної Ради й співпрацює в парламенті з "Блоком Петра Порошенка", і зараз в новому скликанні в ВР він вже як незалежний депутат, а в Краматорській міській раді люди Максима Єфімова проходять, зокрема, від "Опозиційної платформи — За життя". Велика частина ОПЗЖ — це люди, які працюють на підприємствах Єфімова, які мають з ним спільний бізнес.

Політичні еліти Донецької області символізують фразу про те, що немає ні вічних друзів, ні вічних ворогів — є вічні інтереси.

— Відсутність чіткої правової оцінки щодо дій мерів у 2014 році, мовне питання, зараз ось до них додалася тема колаборантів — усе це роз'єднує суспільство. Але треба ж щось продукувати, що допоможе соціальній згуртованості населення. Андрію, ти живеш у Краматорську, ось що об'єднує жителів вашої громади?

Андрій Романенко: Абсолютно життєві питання: транспорт, медицина, освіта, економіка, доступність роботи.

Але нинішній склад керівництва області значно більше просунувся з питань українізації, ніж попередній, який рвав на собі вишиванку.

— Віталію, на твій погляд, що ж може сьогодні виступити об'єднувальним фактором для суспільства?

Віталій Сизов: Скажу, можливо, непопулярну думку. Але я не вважаю Україну настільки вже розколотим суспільством. Якщо ми згадаємо вибори у Сполучених Штатах Америки, в інших країнах, там поляризація суспільства досить висока. У нас просто є зовнішній фактор, який позначається і погіршує цю ситуацію і який використовує цей внутрішній розкол суспільства.

Я бачу іншу небезпечну тенденцію. Зараз я залучений до одного соціологічного дослідження, і респонденти, особливо люди віком 30+, не розуміють, як регіони в Україні пов'язані один з одним. Наприклад, є жителі Одеси, які не розуміють, навіщо нам Київ, Львів. Не розуміють, що ми частина не тільки єдиної території, а й економіки, культурних зв'язків, і що розрив буде мати дуже негативні наслідки. Ось цією проблемою потрібно займатися, а не якоюсь месіанською ідеєю, що ми повинні об'єднати всіх на базі однієї цінності.

І як усіх об'єднати під одну цінність, якусь національну ідею? Це дуже вузька рама. І якщо під неї задати параметри, яким повинна відповідати людина, щоб стати частиною єдиної ком'юніті, тоді виявляється, що під ці фактори відповідності підпадає абсолютна меншість населення України. І що робити тоді: обрізати зайві чи як?

Читайте також: Довибори в Раду: стало відомо, хто переміг в Донецькій області