Новий альбом, новорічні традиції та село майбутнього: Wellboy в гостях у "Тихого вечора з Оленою Кравець"

У гості до шоу "Тихий вечір з Оленою Кравець" завітав співак Wellboy (Антон Вельбой).

В інтерв'ю Олені Кравець співак розповів про творчість і мрію заспівати разом із Ніною Матвієнко, згадав про новорічні традиції рідного села на Сумщині та поділився мрією, здійснювати яку почне одразу після перемоги України. А також зіграв із ведучими у гру "Чи є таке село".

Ведуча — Олена Кравець, співведучий — Юрій Карагодін.

"Квітка-душа"

— Минулого тижня у нас в гостях була Ніна Митрофанівна Матвієнко. Вона сказала, що ти з нею хотів заспівати.

— Ніна Митрофанівна — це моя величезна любов. Улюблена просто, берегиня української музики.

А хотів заспівати з нею — це мало сказано. Я з Ніною Митрофанівною хотів робити взагалі майбутню українську естраду, підіймати її з колін.

— А ти знаєш, що вона погоджується? Вона сказала тобі "так", вона згодна.

— Головне, щоб Ніна Митрофанівна вивезла цей двіж. Це був жарт. У мене є переписка з Ніною Митрофанівною у вайбері. Вона в мене підписана "Квітка-душа". І вона мені скидала різні приколи.

— Ми тебе вітаємо з виходом альбому. В ньому всі пісні різножанрові. На мою думку, для молодого артиста це великий виклик. І круто, Антоне, що ти цього не боїшся. Коли слухаєш твою музику, мені здається іноді, що ти взагалі не зважаєш на думку інших про себе, на реакції. Можливо, це твоя сильна сторона, але, можливо, ти просто робиш тільки те, що хочеш?

— Ну, не зовсім. Якби я робив все, що я хочу, то хіт би з Ніною Митрофанівною вже давно був.

Але дійсно, стараюся бути максимально вільним у проявах своєї творчості. І іноді мене поправляють, бо я, бува, відлітаю кудись в космос, і мене кажуть: так не можна, поки рано ще. Але я дуже радий, що підтримують альбом, підтримують мою музику, і що нарешті я можу говорити те, що думаю, і люди це розуміють. Мені це надприємно і надважливо.

Новорічні традиції

— Ми сьогодні говоримо про нові новорічні традиції і згадуємо минулі. От в тебе на батьківщині, на рідній Сумщині були якісь традиції, яких не було більше ніде?

— Я зараз розкажу секрет своєї сім'ї. Моєї бабусі сестра живе в сусідньому селі, вона директорка будинку культури. І вона грає на баяні, і її донька. І от вони завжди до нас приїжджали на Різдво, і ми виконували одну пісню, яка називається "Тубаси". Нас завжди цей трек качав. І де б ми не зібрались, за будь-яким столом, завжди звучала ця пісня, вона покращувала нам настрій.

Але, дивіться, у сільських жителів Новий рік, Різдво — це особливі свята, тому що люди за весь рік напахаються на городах і їм нічого не залишається, як оці два місяці відпочивати. Гуляють, так гуляють.

І зима для селян — це найкрасивіша, найчудовіша пора.

— А хто приносив подарунки зазвичай дітям: Санта, Дід Мороз, Святий Миколай?

— Батя. Батя з будівництва приїжджав і десь на Оболоні йому Дід Мороз передавав ці подарунки.

— Тобто ви ждали батю, а Дід Мороз — то таке.

— Діда Мороза теж, але більше батю, бо у баті з Дідом Морозом контакт якийсь був.

— Як ти вважаєш, яка новорічна страва має бути головною?

— Холодець. Це сто відсотків. Але якщо ви молоді ще, недосвідчені, ви можете не розуміти прикол холодця. Але чим старші ви стаєте, тим вам більше подобається цей холодець, як ти холодильник відкриваєш, а він уже тебе чекає...

Село майбутнього

— Я пам'ятаю, що в моєму дитинстві було трохи соромно казати, що ти з села. І мені дуже подобається, що ти з гордістю говориш, що ти з села, і ти виводиш його таким чином на новий рівень, робиш його таким сучасним. А ти вже мріяв про якесь село майбутнього? От яке воно — твоє село майбутнього?

— Не хочеться говорити в цілому про село. Я себе бачу у своєму селі, в якому я живу. Це село В'язове Сумській області.

У мене залишилася хата прабабусі, яку я хочу відремонтувати. Всі надіємося, що за 2023 рік війна скінчиться, й розпочну. Я хочу туди привезти якихось моніторів, мікрофонів, інструментів, зробити студію та й жити там — у В'язовому, в цій хаті, вона стоїть просто в лісі.

Там люди живуть взагалі на іншому вайбі, взагалі інший темп у людей. Вони розмірено так думають. Ще Остап Вишня писав, що коли ти в селі сидиш начебто в бур'янах, тобі нічого робить, і тобі нічого не лишається, крім того, що думати про щось, придумувати.

В селі що не людина — то персонаж. За це я його і люблю. Тобто кіно відбувається прямо на твоїх вулицях. Ось у нас є Гона і Гоца. Ти йдеш в магазин, і от Гона виходить з-за рогу і каже: "Ти куди?" "Та туди". "А звідки?" "Та звідти". "А звідки "звідти"? Звідти чи звідти?" Ось такі пацани ці Гона і Гоца. Але все в них нормально й у Гони, й у Гоци.

— У тебе зараз інше життя, ти вже іншій?

— Село не можна з людини викорінити. Я дещо погоджуюся з жартом: "Можна вивезти людину з села, а ось село з людини…" Тому що все одно ти пам'ятаєш оцей код.

"Чи є таке село"

— Зіграймо у гру. Правила дуже прості: я говоритиму назви сіл, треба вгадати — чи існують такі села в Україні. Перша село — Ноздрище.

— Гадаю, що нема.

— Село Ноздрище, Житомирська область, воно існує.

— Любі жителі села Ноздрище, ми вас вітаємо з Новим роком і бажаємо вам всього доброго, щоб дихали ви вільно.

— Друге село — Ширяєве.

— Гадаю, що є Ширяєве.

— Так, Ширяєве, Одеська область.

— Ширяєве теж вітаємо, чекайте на концерти!

А класно було б зібрати взагалі прикольні назви та поїхати з туром.

— Далі — Собачі Купки.

— Є Собачі Губки. Це коли в Сумську область їдеш, проїжджаєш Вельбівку, потім Шишаки на Полтавщині, а там вже і Собачі Губки.

— Ага, ще скажи, що це батьківщина пса Патрона. Не існує села Собачі Купки. Наступне — село Лобкова Балка. Не знаю, куди наголос.

— Лобкова Балка — від "лоб". Якщо "лоб", то є.

— Є таке село. Полтавська область.

— Мешканці Лобкової Балки, ми вітаємо вас із новорічним святом. Нехай у вас буде тепло, буде накритий святковий стіл,' і ви будете дивитись "Тихий вечір", у якому ми вас згадуємо.

— Село з важкою назвою. Бухалове. Є в нас таке?

— Мені здається, що нема.

— Таке село є в Полтавській та Сумській областях. Тобто навіть два.

— Вітаємо села Бухалове, бажаємо вам здоров'я і сил.

— Село Лохово.

— По-любому є.

— Так, село Лохово, Закарпатська область.

— Дорогі мешканці села Лохово, вітаємо вас і — тримайтеся, бо нам це усім зараз дуже потрібно.

— У нас дуже класні є села. Антоне, тобі ще їздити і їздити.

А наприкінці Wellboy виконав пісню Анатолія Матвійчука "Красива жінка незаміжня".

---

"Тихий вечір з Оленою Кравець" — це легка, спокійна розмова про важливі та актуальні для українців речі й події, що дадуть змогу трішечки відпочити й відволіктися від напруження, в якому ми всі живемо. Щосуботи в гості до Олени Кравець та її співведучого Юрія Карагодіна приходять знакові співрозмовники, щоби своїми історіями життя, оптимізмом та силою підтримати й підбадьорити глядачів.

У новорічному випуску "Тихого вечора з Оленою Кравець" — теплі побажання від наших воїнів, волонтерів, зірок, зворушливі музичні номери і знакові гості. До Олени Кравець завітали військовий скрипаль Мойсей Бондаренко, гурт KAZKA, Дмитро Шуров, MONATIK, театр-студія "Ґердан", боєць Олександр "Alex" Ляшук та його "котячий КПП", ZLATAOGNEVICH і OTOY, Василь Байдак, гурт Tvorchi, Wellboy і дивовижний хлопчина Леон, чиє виконання "Ой, у лузі червона калина" у квітні вразило всіх українців, а також спеціальний гість — Святий Миколай.

Ще цікаве з "Тихого вечора з Оленою Кравець":

• Про зламаний палець, гуцульські традиції та "кров москаля": гурт KAZKA у "Тихому вечорі з Оленою Кравець"
• Ми заслуговуємо бути щасливими: Дмитро Шуров — гість "Тихого вечора з Оленою Кравець"
• "Я дуже стараюся, щоб як найшвидше закінчилась ця клята війна": про бажання українських дітей розповів Святий Миколай
• "Щоб ракети не літали": наймолодший виконавець пісні "Ой, у лузі" Лео загадав своє новорічне бажання
• Змайстрував "котячий КПП" та пошив форму: військовий Олександр Ляшук та його кіт Шайба у "Тихому вечорі з Оленою Кравець