"Найважче у полоні — психологічно": розмова з хірургом, який рятував бійців у Маріуполі

Український футбольний арбітр Дмитро Кубряк від початку повномасштабного вторгнення Росії боровся за нашу свободу і незалежність. Лікар-нейрохірург за фахом став добровольцем та допомагав пораненим українським воїнам у Маріуполі. Звідти потрапив у полон, йдеться у сюжеті "Ранку Вдома".

24 лютого життя Дмитра Кубряка кардинально змінилось. З перших днів повномасштабного вторгнення нейрохірург постійно працював з пораненими. Згодом попросив перевести його ближче до фронту. Тоді разом з військовими він і потрапив у Маріуполь.

"Двадцять восьмого березня сказали, що до Маріуполя відправляють військових, я поїхав. Дорога з Дніпра до Маріуполя була, як в кіно. Поки ми добиралися до заводів, то здавалося, що це знімання голлівудського блокбастера", — пригадує Дмитро.

На заводі у Маріуполі доводилось працювати у нелюдських умовах.

"Кільце з кожним днем звужувалось. Ми розуміли, що перспективи примарні. Дванадцятого квітня нам дали команду підійматися на гору разом з пораненими. Нагорі усіх посадили у транспорт і вивезли у невідомому напрямку, вже в дорозі всі зрозуміли, що ми в полоні", — каже лікар.

У полоні найважче психологічно. 

"Росіяни постійно повторювали, що Україні кінець. Харчування трошки підводило. Спочатку давали мало харчів, а потім і порції ніби були нормальні, але давали дуже мало часу на приймання їжі. Я в полоні втратив двадцять кілограмів", — пригадує Дмитро Кубряк.

Найщасливішим лікар був тоді, коли повернувся додому.

"Коли зрізали пов'язки з очей, з рук і ми попали до українців, то це було полегшення. Коли ти бачиш, як твої земляки радіють, що ти повернувся, це просто неймовірно. Це щастя, бути вдома", — резюмував Дмитро Кубряк.

Читайте також:

• Роботи з Маріуполя фотографів Дмитра Козацького ("Орест") та Євгена Малолєтки підкорюють світ
• Відібрали 30 реальних історій війни: інтерв'ю з продюсером документального фільму-реконструкції "Область героїв"