Земельні махінатори та реформа: "Официальный разговор" з міністром аграрної політики Романом Лещенком

Роман Лещенко. Фото: ukraine30.com

Президент України Володимир Зеленський сьогодні, 24 травня, підписав закон № 2194 "Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин". Документ необхідний для завершення земельної реформи в Україні. Про деталі закону і про земельну реформу загалом у програмі "Официальный разговор" телеканалу "Дом" розповів міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко.

Ведуча програми — Дарина Вершиленко.

— Сьогодні президент підписав фактично таку земельну конституцію — закон № 2194. Що передбачає цей документ?

— Цей закон передбачає відновлення історичної справедливості. Бо 20 років тому забрали у місцевого самоврядування право розпоряджатися землею і передали це все центральним органам виконавчої влади. Паралельно з цим ввели мораторій і заборонили українцям бути власниками землі. Передача землі могла бути тільки в разі, якщо власник земельного паю помирає, і тільки тоді право власності може перейти до іншої людини.

Новим законом ми скасували всі передумови для того, щоб земля залишалася в Держгеокадастрі (Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, — ред.), як у розпорядника земель. Більше він не розпоряджається землею, все передається до місцевих органів самоврядування. Друге — підготовлено всі необхідні інфраструктурні нормативні механізми для повноцінного запуску ринку землі. Третє — встановлюється правило максимальної фінансової та організаційної самостійності всіх органів місцевого самоврядування. І четверте — інтеграція інституту земельних електронних аукціонів, коли будь-які транзакції, пов'язані з землею, здійснюються тільки через електронні форми.

— Скільки землі буде передано громадам?

— Громадам ми вже передали понад 2 млн гектарів землі, які залишилися на балансі держави у період так званого мораторію і механізмів безоплатної приватизації.

— Яка є гарантія того, що місцеві громади будуть правильно розпоряджатися цією землею? Які тут є корупційні ризики?

— Ми прописали для органів місцевого самоврядування спеціальні умови щодо того, як можна розпоряджатися землею.

Так, будь-яке розпорядження землею органами місцевого самоврядування може здійснюватися тільки депутатською радою — двома третинами голосів від кількісного складу ради. Тобто, грубо кажучи, щоб ухвалити будь-яке таке рішення, потрібно мати 64% більшості в раді.

Паралельно таке рішення має бути публічним, всі дані з нього повинні бути представлені у відкритих джерелах. Будь-який контролювальний орган, держава, правоохоронна система, громадянське суспільство, всі можуть подивитися: що це за земля, кому її видали, на якій підставі. Тобто здійснюється режим публічного і громадського контролю.

Також будь-яке рішення місцевої ради здійснюється тільки через механізм електронних аукціонів. Наприклад, ви хочете здати в оренду землю. Ось як раніше робилося — куму здати в оренду за договором спільної діяльності — це все закон забороняє. Все тільки через аукціони. Все, що не йде через електронну систему, — повертається до територіальної громади, яка ухвалює рішення тільки через механізм прозорих аукціонів.

Це тільки початок шляху, ми бачимо і подальші механізми, як удосконалити ці питання. Насамперед через механізм державного земельного моніторингу і супутникового моніторингу. Щоб в режимі реального часу бачити, як ця земля використовується, що на цій землі вирощується, як виплачуються податки, які транзакції відбуваються.

— Це якийсь буде створено додатковий орган, що буде це все контролювати?

— Ні, це все буде в межах Держгеокадастру. Тепер це сервісна організація. Замість розпорядження землею Держгеокадастр тепер буде займатися тільки сервісними функціями — це контроль, функція наповнення кадастровими даними, питання моніторингу.

І тепер це все необхідно буде публічно показувати через геопортал відкритих даних, який ми, власне, вже запустили.

— Ви ж, до речі, рік очолювали Держсгеокадастр. І при вас був такий прорив, коли земля була зацифрована, і тепер все в електронному вигляді.

— Скажу відверто, я пишаюся цим досягненням. Це зроблено для суспільства і для того, щоб люди в режимі реального часу могли самі все побачити. Ми з кожним днем будемо доповнювати електронну базу дедалі новою інформацією.

І я розумію, що суспільство буде шоковане багатьма даними. Бо я, бувши головою Держгеокадастру, був сам у шоці від того масштабу зловживань.

— Ви, до речі, анонсували назвати прізвища найбільших землевласників України.

— А ми це все зараз через геопортал і покажемо. Причина, чому ми цього не робили раніше, — бо у нас не були ухвалені закони, історичні закони та була дуже сильна протидія цьому в парламенті. І ви ж розумієте, що люди, які безпосередньо блокували ці процеси, вони-то і боялися ухвалення цих законів.

— Тобто прізвище ви не будете називати?

— Ми просто покажемо у відкритому джерелі. А суспільство саме все побачить.

— Ви кажете, що побачена інформація вас шокувала. Може, і нашим глядачам розповісте?

— У нас є певні механізми. Адже ми ж все робимо законним шляхом. У нас же не є завдання просто хайпонути на чомусь і все. Ми просто покажемо конкретно: ось власник, ось земля, ось концентрація землі, в якому обсязі, де, що розташоване тощо. Суспільство саме дасть оцінку. Бо зазначені там прізвища будуть суспільству відомі. Вони побачать, що це родинні зв'язки, що це колишні чиновники. Це все буде показано для суспільства.

Ми відразу хочемо позначити, що стосовно земельних махінаторів буде введено санкції РНБО. Бо за таку кількість зловживань, яка є за такими людьми, потрібно відповідати, за ці речі треба відповідати. Заморожування земельних активів теж буде необхідно зробити, щоб відновити справедливість у частині ось таких земельних ресурсів.

— Коли будуть відомі земельні махінатори?

— Після того, як ми запустимо геопортал на повну потужність. Питання ж у чому? Ми ухвалили закон. Нам зараз необхідно ухвалити підзаконні акти, які ми не могли ухвалити раніше, ніж ухвалено закон.

І коли ми будемо повністю в юридичній площині з погляду нормативних актів, це все протягом року ви побачите. Я це обіцяю. Цього року все буде оприлюднено.

— З приводу детінізації землі. За різними оцінками, близько 25% землі перебувають у тіні. Це приблизно як чотири територї півострова Крим. Як боротися з тінізацією?

— Питання дуже просте. Нам необхідно ввести мінімальне податкове зобов'язання за сплату гектара землі, незалежно від організаційно-правової форми тих, хто працює на цій землі.

Проблема полягає в тому, що, використовуючи різні нюанси, які є в законодавстві, фактично мільйон гектарів обробляється, за які не сплачуються ніякі податки, місцева громада не отримує ніяких доходів. Люди, які працюють на цій землі, продають це все за готівку і не платять податки ні в державний, ні в місцевий бюджет. До того ж у нас ще є фіктивне відшкодування ПДВ. Збитки отримує держава, отримує країна. Для того, щоб це вирівняти, нам просто треба первинно ввести мінімальне оподаткування.

Друге — це відкрити дані цих власників землі. Третє — через супутниковий моніторинг показати, що, власне, вирощується на цій землі. І четверте — показати обсяги "тіньового" зерна в країні, щоб люди розуміли, в якій тіньовій економіці перебуває частина агросектору, і як важливо, щоб це все детінізувати.

— З приводу того, що вирощують на землі. Одна з таких культур — ріпак, який призводить до посухи ґрунту. І у вашій реформі зрошенню землі відведена частина програми. Розкажіть про це. Бо не всі фермери можуть собі дозволити таку систему.

— Логіка процесу наступна. У нас в пріоритеті — це південь країни, де складні кліматичні умови через глобальні зміни клімату. Там унікальні зрошувальні канали, які були побудовані ще за радянських часів. Але, на жаль, за 30 років сталася дуже велика деградація цих каналів. І ситуація в тому, що за фактом після того, як ми забезпечимо людям право власності на землю, люди можуть інвестувати в крапельне зрошення таких земель. Бо це вже їхня власна земля.

Зрошення в країні не розвивалося, бо люди боялися інвестувати в землю, яка їм не належить. Це була просто оренда, а договір оренди мав свою специфіку — вони могли бути припинені, розірвані у судовому порядку та інше.

І відповідно для того, щоб дати новий поштовх розвитку агросектору і збільшити врожайність щонайменше на 40-50% на півдні країни, ми хочемо зараз ухвалити необхідні законодавчі акти в частині, яка стосується зрошення. І під ці акти дати відповідну фінансову підтримку, і зайнятися інфраструктурою саме зрошення на півдні країни.

Після того, як ми реалізуємо цей етап проєкту, ми далі плануємо масштабувати його на всю країну. Хочемо почати з тих територій, де у нас вже є ці всі магістральні канали, де є насосні станції, первинно допомогти саме там аграріям. Бо останні два роки, а саме 2019-2020 роки, там була страшна посуха, і це призвело до дуже великих збитків аграріїв.

Тому паралельно з реформою зрошення ми вже ухвалили в першому читанні законодавчий акт стосовно агрострахування. Держава до 60% ризиків у частині будь-якого страхового випадку бере на себе для того, щоб страхувати аграрія і щоб він міг отримати компенсацію (якщо він застрахував свої посіви) в разі форсмажорних обставин з кліматичних змін.

— Щодо запуску ринку землі з 1 липня. Що зміниться для українців, і чи готова держава до відкриття ринку землі?

— Так, держава готова. По-перше, на перехідному періоді ми надамо фермерам програму дешевих кредитів 5-7-9%. Друге — ми доухвалюємо всю необхідну нормативну базу. Для громадян України нічого глобально не змінюється. Їх ніхто не зобов'язує продавати землю або купувати.

— Ви, до речі, радите залишити землю?

— Так. Не рекомендую продавати. З однієї простої причини, що земля — це найкращий банківський депозит у країні. Це актив, який постійно зростає в ціні, це орендна плата, яка постійно зростає, це можливість заробляти на вирощуванні сільгосппродукції, яка сьогодні має фантастичні ціни на світових ринках. Обсяг споживання продукції зростає, ціни на продукти ростуть.

І будь-яка людина, яка має землю або низку земельних ділянок, завжди має стабільність у трьох площинах. Актив росте в ціні, актив завжди має попит, і паралельно ти з цього активу можеш отримувати сільгосппродукцію, якою можеш годувати не тільки себе, а й інших людей.

— Чому немає сьогодні гарантій на отримання законних 2 гектарів землі кожному українцю?

— З однієї простої причини, що це була маніпуляція. Людям обіцяли землю. У країні було 52 млн наших громадян, яким сказали, що у кожного буде по 2 гектари. Тільки забули сказати, що у нас землі-то всього 60 млн гектарів. Якщо навіть по 2 гектари, то це як би 100 млн. Але навіть, коли сьогодні в країні 40 млн людей, це все одно 80 млн гектарів.

Це був просто самообман. Чиновники, які придумали ці земельні схеми, вони зробили все таким чином, що їхні родичі, пов'язані з ними особи, просто акумулювали цю землю через безкоштовну приватизацію.

— А хоча б учасники АТО/ООС можуть сподіваюся на отримання своїх законних соток?

— Звісно. Ми для учасників АТО/ООС даємо пріоритетне право отримання земельних ділянок. До того ж на балансі держави залишилося 750 тис. гектарів землі постійного користування.

Є сьогодні дві концепції. Концепція перша: розпаювати та роздати ці 2 гектари учасникам бойових дій і соціальним працівникам, які працювали свого часу в цих державних підприємствах.

Друга концепція: ці землі здавати через прозору оренду, а акумульовані фінансові ресурси повертати учасникам АТО/ООС через монетизацію нормативних гектарів, тобто прямою грошовою виплатою.

— А щодо внутрішньо переміщених осіб?

— Питання щодо 2 гектарів саме для внутрішньо переміщених осіб в законодавчій площині не врегульовано. Але моє бачення, зважаючи на те, що люди втратили свої будинки та втратили можливість жити там, де вони виросли, я вважаю, що такі люди теж мають право на отримання землі.

— Україна йде шляхом відкриття ринку. Це такий консервативний шлях, який пройшла Польща. Що Польщі дав запуск ринку землі, і що Україна очікує отримати?

— Польща здійснила земельну реформу 15 років тому. Сьогодні Польща — номер один з агро в Європі. Сьогодні польська продукція в Україні широко представлена. Сьогодні польські фермери — одні з найбагатших і найуспішніших аграріїв у світі. Сьогодні Польща виробляє продукцію з додатковою вартістю, набагато перевищуючи аграрний валовий продукт України.

Бо Польща зробила ставку на етапний ринок, вони закрили ринок і зробили його насамперед для поляків. Іноземці досі не мають можливості купити землю.

Бо поляки розуміють, що наявність малого і середнього фермера та його адресна підтримка зміцнює націю. І сьогодні польський агросектор дуже потужний, і ми відверто беремо досвід Польщі не тільки в децентралізації, а й у частині реалізації земельної реформи.

— А ви вважаєте, Україна теж не повинна допускати іноземців до ринку землі, навіть в майбутньому, якщо на референдумі люди вирішать?

— Тут у мене позиція дуже проста. Ми, коли розробляли земельну реформу, поїхали регіонами країни, почули думки людей. І з огляду на думку людей, ми дійшли висновку, що питання допуску до землі іноземців повинен вирішувати український народ. Не чиновник, а український народ.

— А яка ваша особиста позиція?

— Моя особиста позиція, що земельна реформа — це живий організм, і тут ніяких різких рухів робити не можна. Я вважаю, що в найближчі три роки українці повинні бачити, що це працює, працює ефективно, прозоро, що є доступний фінансовий інструмент, і тільки тоді можна говорити про якусь часткову лібералізацію ринку. До цього моменту поки я не бачу, щоб український аграрій, який працював на землі, купив цю землю, я не бачу передумов для того, щоб кудись поспішати, щось відкривати.

Моя філософія дуже проста: малий і середній товаровиробник повинен працювати на землі, і він повинен розвиватися і купувати цю землю, передавати її у спадок своїм дітям, бо сільський уклад, сільські території нам треба розвивати. А без локального фермера цього не буде.

Зважаючи на ці обставини, я пишаюся, що ми ухвалили наш варіант реформи. Бо первинний варіант, який пропонувався попереднім урядом, він, на жаль, не повною мірою відповідав потребам українського суспільства. І українське суспільство висловило свою позицію, президент ухвалив усі зауваження і правки не тільки народу України, а й аграрних асоціацій. Він розуміє, що це питання, яке дуже чутливе для українського народу. Адже за 30 років нічого фактично не відбувалося, крім того, як грабували та реалізовували ці земельні схеми.

Тому логіка процесу така: етапність, моніторинг, контроль, аналізуємо, що не так, — модернізуємо. Але головний пріоритет — земля повинна належати українцям.

Прямий ефір