Королева висоти: легкоатлетка Ярослава Магучіх розповіла про таємниці успіхів, вибір життя та етапи кар'єри

Одна з найтитулованіших легкоатлеток незалежної України Ярослава Магучіх у програмі "Коло спорту" на телеканалі "Дом" розповіла про вибір кар'єри, приклади для наслідувань та таємниці успіхів.

"Дуже хочу дуже побачитися з Анджеліною Джолі, тому що це дуже сильна жінка. Вона мені подобається і як акторка, і як людина, яка допомагає. Ще нещодавно я прочитала автобіографію Вілла Сміта і мені сподобалось, як він описав свій шлях — йти до мети попри все", — ділиться ярослава своїми прикладами для наслідування.

Саме так будує свою кар'єру Магучіх, яка у 21 рік має величезний досвід змагань і перемог. Але подіуми Ярослави могли б бути зовсім іншими, якби не вплив людини, що допомогла обрати шлях. 

"У дитинстві я пробувала багато чого. Навіть співами рік займалася. Коли мені було 11 чи 12 років, сестра розказувала, я хотіла піти з легкої атлетики у співи. Але я зустріла свою тренерку Тетяну Володимирівну і мені знову стало цікаво бігати й стрибати", — згадує спортсменка.

Спробувавши різні легкоатлетичні дисципліни, Ярослава та її тренерка зробили вибір на користь стрибків у висоту, що найбільше сподобалось і виходило у юної спортсменки. Вигравши у 16 років престижні змагання та виконавши норматив майстра спорту міжнародного класу, Магучіх остаточно вирішила свою спортивну долю. 

"Тоді я вже зрозуміла, що спорт — це моя арена, на якій я хочу показувати себе і йти далі. Тоді вже почалася моя підготовка до Олімпійських ігор", — каже Ярослава.

У 2018 році Ярослав перемогла на Олімпійських іграх, щоправда, юнацьких. У 2019-му — перша перемога на етапі Діамантової ліги і "срібний" успіх на Світовому чемпіонаті. Далі — період всесвітньої пандемії та перенесення такої очікуваної Олімпіади. Утім наполегливі тренування дозволили залишатися у прекрасній формі та поїхати до Токіо у статусі претендентки на перемогу. До "золота" не вистачило зовсім трохи, але це мотивувало Ярославу працювати ще більше. 

2022-й — незабутній рік важкого випробування для кожного з українців. Війна змінила всіх, але Ярослава знала, як боротиметься за Україну. 

"Складно, але ти мусиш робити все, що від тебе залежить, на спортивній арені. Мусиш збиратися якось зі своїми думками і стрибати, щоб підіймати прапор і говорити з журналістами про ситуацію в Україні", — пояснює легкоатлетка.

Їй вдалося стати головною ньюзмейкеркою у світі легкої атлетики. Мотивація вела до нагород та перемог. Чемпіонат світу у приміщенні, чемпіонат Європи, етап Діамантової ліги та Чемпіонський фінал, а також "срібло" Чемпіонату світу на відкритій арені, особисті рекорди та повторення рекорду України — це топ-результати, які дозволили претендувати на звання найкращої легкоатлетки світу та стати найкращою спортсменкою року в Україні. 

"Спортивний сезон був складним для мене, але він подарував особистий рекорд і "діамант". Тому в спортивному плані я не можу сказати, що в мене щось не вийшло, чи я не змогла зібратися", — каже вона. 

Ярослава завжди виділяється у секторі для стрибків у висоту своєю яскравою зовнішністю. Магучіх почала з'являтися на змаганнях з оригінальним макіяжем і про це є історія. 

"Все почалося з Чемпіонату світу 2019 року. Я ніколи до того на змагання не фарбувалася. Мій бренд-спонсор мав колаборацію з косметичною компанією. Коли ми прийшли, нам подарували (косметику, — ред), я подивилася і тренер каже: "Ну що, нафарбуємось? Даремно подарували, чи що?" Тоді я вперше нафарбувалася. Потім навіть мені сестра подарувала урок макіяжу, я навчилася малювати стрілки", — розповідає Ярослава.

Після змагань Ярослава знаходить ментальний відпочинок не лише у читанні. Вона також відкрила для себе ще один спосіб зосередитися та концентруватися на деталях — пазли. 

"Перед міжнародним сезоном я купила собі пазли на 1000 частин і ось зібрала їх після змагань. З пазлами ти взагалі забуваєш про все. Думаєш лише про те, куди підходить ця частина: туди чи сюди?" — каже Магучіх.

Відновлюватися спортсменці допомагає і рідний дім. Після успішного спортивного року Ярослава таки приїхала до улюбленого Дніпра, де так багато важливого і потрібного, але чути війну та горе людей. 

"Чула вибухи, навіть будинок вібрував трохи. Але коли ти вдома, все набагато простіше переноситься. Коли за кордоном читаєш ці новини, ти нічого не можеш зробити", — пояснює вона.

Попереду новий цикл змагань континентального і світового масштабу та підготовка до Олімпійських ігор у Парижі. А також — особисті мрії та цілі, до яких Ярослава підходить поступово, хоч уже й зазіхала на світовий рекорд Стефки Костадінової — 2 метри 9 сантиметрів у стрибках у висоту на чемпіонаті світу в Римі у 1987 році.

"Ми поставили 2,10 метри і мені дуже сподобалася спроби. Я відчула, що я не боюся летіти аж туди на два-десять. Зараз ми з тренером тренуємося. Звичайно, дуже хочеться завжди бити рекорди, як свої, так і світові, але треба час і тренування. Ми йдемо до цілі", — запевняє українська чемпіонка.

Більше цікавого з "Кола спорту"

• Сила висоти: українська чемпіонка Ярослава Магучіх про біль, про радість і красу
• Трамплін в історію: видатні результати молодого переможця і рекордсмена Євгена Марусяка
• Як минули виступи "Шахтаря" та "Дніпра-1" у єврокубках
• Олімпіада-2024: боротьба проти МОК за недопуск спортсменів з Росії та Білорусі триває
• Ми не можемо під час війни стояти поряд з російськими та білоруськими спортсменами, — голова комісії атлетів НОК України про Олімпіаду-2024