"Код безопасности": як Україна викриває ворожу агентуру

Інформаційна війна Росії проти України триває не один рік. Росія використовує будь-які засоби, щоб дестабілізувати ситуацію всередині українського суспільства. Зокрема використовує агентурні мережі, які діють як в інтернеті, так і в реальному житті.

Тільки за лютий Служба безпеки України викрила агентурну мережу ФСБ РФ і затримала кількох шпигунів, завербованих російською розвідкою. Окрім того, були запроваджені санкції проти Віктора Медведчука, а Анатолія Шарія звинуватили в державній зраді. Як ще Україна боротиметься з російськими агентами — розповів колишній заступник голови СБУ, генерал-майор запасу Віктор Ягун в програмі "Код безопасности" телеканалу "Дом".

— 5 лютого СБУ викрила агентурну мережу ФСБ РФ, яка планувала диверсії на аеродромах, викрадення екскомандувача Сил спецоперацій. Як це вдалося зробити?

— У Збройних силах України відбулися зміни. І ті агенти російських спецслужб, які намагалися вийти на своїх колишніх колег у ЗСУ, якраз потрапили на людей, які були патріотично налаштовані і не прийняли пропозиції агентів іноземної держави.

— Тобто агенти РФ намагалися підкупити бійців ЗСУ, й ті їх здали?

— Ні, вони просто виходили на своїх колишніх товаришів по службі, на знайомих. А пропозиції були різні — від можливості продовжити службу в Російській Федерації до матеріального заохочення. На щастя, вони вийшли на тих людей, які не сприйняли цю пропозицію серйозно.

Також вони вийшли на співробітників контррозвідки, і вже тоді почалася спільна операція, коли була задокументована діяльність ворожої агентури.

— Це не перший випадок — повідомлялося ще щонайменше про двох затриманих агентів РФ в лютому.

— Це не якась окрема кампанія на початку року. Це планова робота спецслужби. Вона планомірно вибиває ворожу агентуру з нашого поля.

— Але раніше ж не було такої активності?

— Йде посилена робота російських спецслужб на предмет отримання тієї чи іншої інформації. Наприклад, один із затриманих агентів РФ хотів отримати інформацію про нашу бронетехніку.

Також почалася активізація по залученню громадян України до мережі інтернетагітаторів. Агенти намагаються влитися в наші Збройні сили, спецслужби, правоохоронні органи. Це все фіксується, і ми бачимо роботу спецслужби на вищому рівні.

— Як працюють зараз кіберспецслужби?

— Це дуже важка та планова робота. Тому що треба визначити ті напрями, які цікавлять Російську Федерацію. Там, де піднімається їх потужна інформаційна хвиля, фахівці шукають фейкові акаунти та групи, які підтримують ці меседжі та намагаються поширити їх у нашому інформаційному полі.

Після цього кіберспеціалісти з’ясовують, хто саме модерує ту чи іншу групу в соціальних мережах. Потім відпрацьовується схема із затримання людей, причетних до розповсюдження фейкової або помилкової інформації в нашому інформаційному просторі за завданням Російської Федерації. Це все здійснюється одночасно в декількох регіонах України для того, щоб вони не змогли позбутися доказів.

— Наскільки обґрунтована підозра Анатолію Шарію?

— Що стосується підозри у державній зраді — інформацію збирали кілька років, вона давно опрацьовувалася в Службі безпеки України. Одразу було зрозуміло, що риторика Шарія була не просто включена в протидію роботи нашої державної влади — він йшов у тому контексті й виконував ті ж завдання, що й виконувалися представниками російських інформаційних агентств на території України.

Зараз картина склалася — стало зрозуміло, що він один із, можливо, ключових елементів інформаційної боротьби з нашою державою. Тому що те, що він поширював через свій YouTube-канал, через свої блоги в соціальних мережах, завдавало багато шкоди. Він точково бив по нашій національній гідності, намагався розпалювати ворожнечу в українському середовищі, розколоти наше суспільство. І це не менш небезпечно, ніж державна зрада.

— Але робота на РФ проти України — це одна історія. Якщо ж людина просто говорила якісь негативні речі — це бан на YouTube.

— Завжди, коли йдеться про державну зраду, має бути інша сторона, яка дає вказівки, й ті вказівки виконуються. Це 100%.

— Докази цього є?

— Є. Тому що інакше не можна було б пред’явити ці звинувачення.

— Наскільки обґрунтовані санкції РНБО проти Віктора Медведчука, Оксани Марченко та інших осіб? Їх можуть застосовувати тільки проти тих громадян України, які є спонсорами терористичної діяльності?

— Найбільша проблема була — довести походження коштів, щоб докази щодо фінансування тероризму можна було показати в суді. У СБУ є і платіжки, і підписи, і докази ухвалення рішення тією чи іншою людиною, яка відповідала за цей бізнес. Якби ті, хто потрапив під санкції, закрили свій бізнес або комусь його передали, можна було б сперечатися, чи мають вони відношення до фінансування тероризму. Тут же відповідь конкретна — ці компанії працювали з терористичними організаціями, вони фактично їх фінансували, вони використовували надра України в своїх цілях.

— І нафтопровід.

— І не тільки нафтопровід, а й вугілля, й інші активи, пов’язані з надрами на окупованих територіях. Це все підпадає під фінансування тероризму.

— Посольство США в Україні заявило, що підтримує рішення РНБО "нарешті теж включити Медведчука до списку санкцій". У цій заяві є натяк на те, що санкції можна було б запровадити раніше?

— Так воно і є. У всіх виникало питання, чому ця людина, починаючи з 2014 і по 2021 рік, вільно себе почувала, оформлювала на себе телеканали, купувала фірми, могла вільно пересуватися літаками з Києва до Москви, могла собі дозволити спілкуватися з керівництвом країни-агресора. І все це йому сходило з рук. Це викликало дуже багато питань у людей.

— А чому так відбувалося?

— Я думаю, що були якісь умовні домовленості ще на рівні Мінської групи, адже саме ця людина могла виконувати функції комунікатора між керівництвом України та Росії. Напевно, були якісь преференції: ви — нам, я — вам.

— І домовленості не вводити санкції.

— На жаль, ця система, як кажуть політики, незакінчена. Чим швидше ми від цього позбудемося, тим більше в нашій політиці буде відкритості і демократичності без якихось задніх домовленостей. Я думаю, що це буде на краще і для України, і для світу.