Як Україні створити свій "Голлівуд": "Неофициальный разговор" з главою Держкіно Мариною Кудерчук

Марина Кудерчук — глава Державного агентства з питань кіно, очолила структуру понад рік тому. Раніше керувала КЗ "Кіноконцертний зал ім. О. Довженка" в Запоріжжі, була заступником голови Запорізької облдержадміністрації та одним із організаторів Запорізького міжнародного фестивалю фільмів ZIFF.

Яке майбутнє чекає на український кінематограф, як зараз фінансуються фільми, чи є у режисера-аматора шанс виграти державний грант, і які українські фільми незабаром побачать жителі непідконтрольних Україні територій — про це Марина Кудерчук розповіла у програмі "Неофициальный разговор" телеканалу "Дом".

Ведуча програми — Ірина Твердовська.

Реалії українського кінематографа

— Ви керуєте Держкіно України понад рік. Що ви отримали в "спадок"?

— Просто саме Держкіно, в принципі, як агентство з досить злагодженим колективом, хоча трошки він оновився за цей рік.

Що стосується кіностудій. Національна кінематика, національна кінохроніка та кіностудії ім. О. Довженка — це все Національна державна кіностудія. Але кіностудії не підпорядковуються на сьогодні нашому агентству, вони підпорядковуються Міністерству культури. І вони всі — самостійні юридичні особи.

Але хочемо все-таки об'єднати кіностудії й Держкіно, щоб це працювало як одне ціле.

— Які каси збирає українське кіно?

— Різні. Ось в лютому вийшов фільм за підтримки Держкіно "Скажене весілля-3". За перший же уїкенд зібрав 10 млн грн. Це хороша цифра для першого уїкенду. А є, звичайно, на жаль, фільми, які навіть за весь прокат таку суму не збирають.

— А який ваш улюблений фільм?

— Якщо говорити про закордонні, то це "Поклик предків" за Джеком Лондоном з Гаррісоном Фордом у головній ролі. Якщо про українські — це мультфільм "Викрадена принцеса".

— Що потрібно зробити, щоб в Україні був створений власний "Голлівуд", щоб наші фільми займали високі позиції на престижних світових кінофестивалях?

— Українське кіно вже кілька років досить успішно бере участь у світових відомих фестивалях. І з кожним роком наші фільми частіше будуть виходити на світовий ринок і відомі кінофестивалі.

Але майбутнє все ж за спільним виробництвом. Так, торік Україна стала членом "Єврімажу" (Eurimages — європейський фонд фінансування спільного кіновиробництва різних країн, — ред.). Є вже три переможці конкурсу "Єврімаж", які паралельно отримали підтримку й Держкіно України. У нас тепер буде спільна робота з Канадою.

Є й інші країни, з якими ще не укладені конвенції, але триває співпраця низки приватних продакшнів. Тому все-таки спільні проєкти. Тому що такий фільм — це вже не локальний проєкт, він виходить паралельно у різних країнах.

Для створення локальних продуктів у нас все-таки замало екранів — понад 400 екранів в країні. А щоб фільм хоча б вийшов в нуль, його потрібно прокатувати три-чотири місяці, як мінімум, щоб на нього добре ходили. А з урахуванням 50% заповнюваності залу при карантині, то це, відповідно, ще довше.

Також потрібна хороша навчальна база для наших кінематографістів. Тому що все-таки наша база трошки застаріла. Це наші виші, основний із яких — Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, який випускає сценаристів, режисерів, операторів.

— А як справи з кадрами? До війни у нас дуже багато знімалися російські актори.

— Багато наших українських, на жаль, залишилися у Росії. Раніше вони працювали на дві країни, й коли постав вибір — багато хто залишився у Росії. І тому нам потрібно більше навчати, більше готувати своє молоде покоління.

Проблеми аніматики

— А як справи з анімаційними фільмами, мультфільмами?

— На базі кінематики ще існує аніматика, яка зараз підпорядковується центру Довженка. Тут створювалися "Козаки", "Пригоди капітана Врунгеля". На жаль, сама база сьогодні не працює. Хотілося б з часом відновити цю роботу, тому що в Україні дуже мало анімаційних студій, мало створюється мультфільмів, і аніматори або їдуть за кордон, або йдуть в іншу професію.

— Але я бачила анонс прем'єри мультфільму "Віктор робот"...

— Так, це українська прем'єра, створена за підтримки Держкіно. Це повний метр. Але я цей мультфільм ще не бачила, ми його ще не приймали. Але трейлер, звичайно, бачила. Своєрідний мультфільм, але я сподіваюся, що він буде мати успіх у публіки.

Також зараз малюється і через рік має бути закінчений анімаційний фільм "Мавка. Лісова пісня", який ми вже зачекалися. Він створюється вже п'ятий рік, але це дуже масштабний проєкт. Цього року до ювілею Лесі Українки був випущений офіційний трейлер, дуже яскравий, барвистий. Дуже сподіваємося навесні 2022 року побачити повноцінний фільм.

Як отримати держпідтримку фільмування

— Як держава зараз підтримує вітчизняні фільми через Держкіно?

— Це підтримка заходів, пов'язаних з кіно, з просуванням українського кіно. І це підтримка створення фільмів.

Є три види підтримки: до 100% державна підтримка, до 80% і до 50%.

З минулого року ми ще й підтримуємо серіали. На сьогодні за підтримки Держкіно створюються три серіали.

— А хто відбирає — кого підтримувати, а кого не підтримувати?

— Це не я. Ми зі свого боку, як агентство, тільки організовуємо засідання експертної ради, до якої входять 70 осіб. І з цього числа рандомно на кожен проєкт ми вибираємо 7 експертів, які читають проєкти за категоріями. На першому етапі читає тільки експерт. На другому — за оцінками відбирають проєкти.

На другому етапі присутні вже члени ради, представники Держкіно. Проєкти, які пройшли в цей тур, мають право представити свій тизер, презентацію, пройти захист. І вже за оцінками другого туру далі вони проходять або не проходять на держпідтримку. Останнє слово — за Радою з підтримки кінематографа.

— Моделюємо ситуацію: я хочу зняти фільм. Що мені потрібно зробити поетапно? Це буде цікаво для молодих людей, які мріють зняти кіно.

— У нас найближчий пітчинг (відбір) буде якраз для дебютантів. Разом із заявкою подається сценарій, кошторис. Все це перевіряється, і далі ми ці роботи направляємо експертам. І ось експерти вже тоді оцінюють. І якщо проєкт проходить до другого туру, тоді готуються до захисту з презентаціями, тизерами. Це практично як іспит.

Маркетингова стратегія — дуже важливий момент, про який багато хто забуває. Але дуже важливо, як людина бачить просування свого фільму, яка його аудиторія. Щоб ці фільми не на полицю лягали, а все-таки виходили до публіки.

— Є ж приклади того, що держава виділяла гроші, фільми знімалися і просто лежать на полиці? Чи існує якийсь механізм контролю за витраченими грошима платників податків? Це ж сотні тисяч гривень...

— І мільйони гривень. На жаль, система побудована так, що фільм зданий, фільм є, і далі відповідальність виробника закінчується. Зараз ми намагаємося все-таки побудувати систему. Вже на підписі у міністра нові правила проведення відбору. Сподіваюся, що новий конкурс почнеться за ними.

— Як часто проходять ці конкурси?

— Торік було два пітчинги, в цьому році буде три пітчинги.

На цьому тижні плануємо оголосити умови найближчого, чекаємо підписання міністром нового порядку щодо проведення. Це будуть короткі метри, документальні, анімація, художні. Це будуть дебютні роботи й, швидше за все, телефільми.

Наступні будуть категорії спільного виробництва, фільми для широкого глядача, авторські фільми, серіали.

Українські кінофестивалі

— Поговорімо про наші кінофестивалях. Ну, ми знаємо про Одеський фестиваль. А є Запорізький міжнародний фестиваль фільмів ZIFF, який ви кілька років організовували. Наскільки цей фестиваль представницький?

— Цього року Запорізькому кінофестивалю буде п'ять років. Він, звичайно, менше, ніж Одеський, ніж київський "Молодість", він і бюджетно менше.

Однак за 4 роки в ньому брали участь представники понад 100 країн світу. Просто на Запорізький кінофестиваль діє безкоштовна подача заявок короткого метра, і подаються з різних країн світу. Є окремо українська програма, окремо — міжнародна програма. Плюс в межах фестивалю є окремо конкурс "Вертикаль", це відеороботи, зняті на телефони взагалі підлітками. Це дуже цікава категорія.

— І є щось варте уваги?

— Так, бувають роботи, коли в 7-10 хвилин вкладена історія. Ми не ставили для молоді якусь певну тематику. У перший рік, коли оголосили конкурс, ми просто написали: "Покажи свій світ, як його бачиш ти".

Є навіть психологічні історії. Підлітки ж часто закриті, багатьом в житті не вистачає спілкування, якоїсь уваги. І вони це видають в маленький такий "коротун".

Короткий метр — це, в середньому, 20 хвилин. І висловити протягом них повноцінну історію досить складно, це дійсно мистецтво. А молодь робить взагалі ролики до 10 хвилин, це взагалі приголомшливо. Маленька історія, вона іноді така — до глибини душі, до мурашок.

Наприклад, на першому конкурсі у 2018 році двоє хлопців представили невеличкий фільм "Павутиння". Його сенс у тому, що люди настільки поринули у віртуальний світ, що абсолютно перестали помічати один одного. І в якийсь момент віртуальний світ поглинає реальне життя. Це настільки глибоко, і коли ти розумієш, що це зняли 15-річні пацани... Вони таку глибину показали, що навіть дорослі дивувалися.

Для жителів окупованих територій

— Чи є якісь проєкти Держкіно для тимчасово окупованих територій — для жителів частині Донбасу, Криму?

— На сайті Держкіно ми створили каталог фільмів. І буде навіть онлайнмарафон із голосуванням за найкращі фільми. Ми покажемо фільми на YouTube-каналі Держкіно, глядачі голосуватимуть. Ми дістаємо навіть ті фільми, які довгий час лежали на полиці.

Крім того, у нас є угода з телеканалом "Дом", який мовить на окуповані території. Ми також будемо передавати фільми телеканалу.