Герої-лікарі: історія нефролога Юрія Калантаренка

У перші дні повномасштабного вторгнення до Київської обласної клінічної лікарні № 2 почали доправляти важкохворих з інших лікарень. Згодом — поранених з Ірпеня, Бучі та Ворзеля. Нефролог Юрій Калантаренко ледве зміг евакуюватися з Ірпеня і дістатися роботи. Будинок Юрія зруйнований, тож повертатися йому немає куди. Втім найбільше він переймається за близьких, які залишилися в окупованому Маріуполі. Історію лікаря дізнавайтеся у матеріалі "Ранку Вдома".

В перші дні повномасштабної війни до Київської обласної клінічної лікарні № 2 почали доправляти важкохворих пацієнтів з інших лікарень столиці. Необхідно було забезпечити їм належний догляд та лікування. Згодом привезли поранених з-під завалів в Ірпені, Бучі та Ворзелі. Тоді персонал лікарні практично жив у медзакладі, та найважливішим питанням залишалася безпека пацієнтів. Адже росіяни не припиняли обстрілювати столицю.

"Ми всі лікарі, військовозобов'язані. Усім повідомили, що в будь-якій ситуації ми повинні залишатись лікарями. Бо нашим громадянам, військовослужбовцям потрібна допомога. Тому лікарня буде працювати в тих умовах, які є. Найважче було перебувати з пацієнтами в підвальному приміщенні, очікувати руйнування і думати над тим, як їх звідси виносити. Приємно, що колектив був на висоті", — пригадав генеральний директор Київської обласної лікарні Ігор Кучма.

Тоді в лікарні залишилося працювати 15 лікарів, 25 медичних сестер, молодший медичний персонал, працівники харчоблока, охоронці сантехніки, електрики.

Згодом до колективу приєднався нефролог Юрій Калантаренко. Лікар пригадує, як 24 лютого пішки ішов дододому — до Ірпеня.

Каже, тоді найбільше його вразила тиша, темне небо і жодного птаха. Юрій пройшов повз Гостомельський аеродром. Там уже виднілася пожежа.

Евакуюватися медику допоміг сусід. Останні три автівки, які виїхали за ними, окупанти просто розстріляли.

"В сусідній будинок впала авіабомба. Після нальоту ми діставали звідти тіла, допомагали рятувальникам. Чесно кажучи, я не хочу цього пам'ятати, але, мабуть, ще не скоро забуду. Того будинку вже немає. Його, розібрали", — розповів лікар Юрій Калантаренко.

Через два тижні Юрію вдалося дістатися лікарні. Каже, роботи вистачало на всіх. Важкохворі пацієнти, які були на той час у закладі, не могли зв'язатися зі своїми рідними, адже ті здебільшого перебували на тимчасово окупованих територіях Київщини.

"Наші медсестрички, санітарки, дівчата з кухні, лікарі вони всі стали психологами для пацієнтів. Вони допомогли заспокоїти хворих, знайти рідних. Про це, мабуть, ніхто не говорить. В перші дні, медперсонал став не тільки медиками, але й частиною сім'ї", — зізнався медик.

Медичний персонал обласної лікарні виконував свою роботу чітко, злагоджено та професійно. Всі знали, як треба діяти та куди звертатися. Лікарі бачили багато болю та страждань, але одного пацієнта Юрій не може забути й досі.

"Чоловік 50 років, його привезли з-під Бучі. Вуха в крові, він не чує. Його доставили до нас з пневмонією. Цей чоловік сидів і просто плакав. Звісно, ми полікували пневмонію, але він так і не розказав, що сталося", — сказав лікар.

Будинок, в якому мешкав лікар, зруйнований росіянами, тож повертатися йому наразі нікуди. Він орендує квартиру в Києві. Звісно, його домашні улюбленці мешкають разом із ним. Зараз медик найбільше переживає за своїх рідних, котрі лишилися в окупації у Маріуполі.

"Життя мене закинуло в Київ. Те життя, яке було в Ірпені, було мирним, з гарними спогадами... Його вже немає. Треба йти далі. Ти маєш працювати заради себе, заради хворих, заради своїх рідних. Не можна зупинятися", — резюмував Юрій Калантаренко.

Нині лікар мріє якнайшвидше обійняти батьків і забрати їх до Києва. Він вважає столицю другим рідним містом, а Маріуполь залишиться тільки в спогадах, адже багатостраждальна фортеця майже вщент знищена російськими окупантами. Та Юрій Калантаренкопереконаний після нашої перемоги місто неодмінно відбудовують, і воно стане ще кращим, ніж було до війни.

Також цікаво:

• Операції під землею та 52-денна зміна: як працює лікарня "Охматдит" під час війни
• Працювали під обстрілами, пройшли фільтрацію, але не здалися: як склалося життя лікарів-героїв з Маріуполя
• Врятувати немовлят під обстрілами: історія лікарів із Київщини
• Заклад став лігвом російських загарбників: як рятували пацієнтів Центру ментального здоров'я у Ворзелі
• Герої-лікарі: як працювала Іванківська лікарня під час окупації