Фікшн або нон-фікшн: Дмитро Слівний пропонує книги для блекауту

Дмитро Слівний. Фото: kanaldom.tv

Книжковий оглядач Дмитро Слівний точно знає, що робити під час вимкнень світла — читати книги. Серед пропозицій — детективний роман "Правда про справу Гаррі Квеберта" Жоеля Діккера та "Нарис історії України" Ярослава Грицака. Детальніше про кожну із книг дізнавайтеся у матеріалі "Ранку Вдома".

"Правда про справу Гаррі Квеберта" Жоеля Діккера

Книга стала бестселером у Франції й принесла своєму автору, на той час 27-річному Жоелю Діккеру, Гран-прі Французької академії за найкращий роман. Його переклали понад 30 мовами.

"Це історія молодого письменника Маркуса Гольдмана, який дебютував зі своїм першим романом так гучно, що здається здобув світову славу. З другою книгою було значно складніше. Маркус звертається по допомогу до свого наставника — одного з найвідоміших авторів сучасності Гаррі Квеберта. Отримує від нього поради та кримінальну справу. Квеберта звинувачують у вбивстві 33-річної давності. Маркус береться розслідувати її й написати про це. Кожного разу, коли всі пазли складаються, варто лише перегорнути сторінку, і з’являється новий факт, який переверне все дороги дриґом", — розповідає Дмитро Слівний.

"Нарис історії України" Ярослава Грицака

Робота увійшла до 30 знакових книг часів незалежності за рейтингом Українського інституту книги. Перша редакція побачила світ ще 1996 року. Книгу можна назвати першою популярною історією України, яка стверджує принципову нормальність української історії. У новому виданні виправлено деякі неточності та похибки попередніх видань, а також додано розділи про революцію Гідності, анексію Криму та окупацію Донецької та Луганської областей. Також тут описують історію  передвиборчих тижнів 2019 року.

"Це «історія без брому». Її підставовою тезою є ствердження принципової нормальності української історії. Це не означає, що вона має на меті замінити гіркий наркотик солодким. Українство було і залишається ураженим тяжкими хворобами. Нормальність української історії полягає у тому, що всі ці хвороби не є смертельними, вони є радше хворобами росту національного організму", — цитує Ярослава Грицака оглядач Дмитро Слівний.

Читайте також:

Прямий ефір