Чим більший театр, тим більше в ньому складних речей і конфліктів, — театральний режисер Іван Уривський

Зараз Іван Уривський є режисером-постановником Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, а до того був головним режисером Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька. В інтерв'ю Світлані Леонтьєвій у програмі "Точка опори" він розповів, чому покинув посаду головного режисера та за що любить менші театри.

Ще будучи студентом п'ятого курсу КНУКіМ Іван поставив "Тіні забутих предків" Михайла Коцюбинського на сцені театру ім. В. Василька в Одесі. А у 2019 році рішенням конкурсної комісії театру переміг у конкурсі на посаду головного режисера.

"Я дуже люблю театр Василька, він мій перший. Я зробив там шість чи сім вистав, дуже полюбив акторів, які там працюють. Паралельно ставив вистави у Києві та Львові. Мені подобалося життя режисера, який ставить в різних містах", — каже Уривський.

У 28 років митець зрозумів, що посада головного режисера — це особлива відповідальність, яка заважає концентруватися на своїй окремій виставі. 

"Коли ти робиш виставу як режисер, то концентрується на цій виставі, а не за весь театр відповідаєш. Це був крутий досвід, але складний період. Чим більший театр, тим більше в ньому складних речей, непорозумінь, конфліктів. А театр Василька — великий. Театр — це екосистема", — пояснює Іван.

Він також зізнається, що спочатку бути головним режисером дуже круто, однак потім, коли занурюєшся, розумієш що повністю не контролюєш все, не все в твоїх руках. І до того ж, ще хочеться ставити щось своє. За словами Уривського, на посаді головного режисера не обійшлося без помилок.

"Моїм завданням було зберегти все їхнє. Не вдалося. В результаті повністю змінилася трупа. Але це ж життя, театр також повинен змінюватися. Тоді я багато чого не знав, наробив багато помилок, не був готовий, напевно, до цієї відповідальності, не знав що робити. Я тільки почав розуміти, як робити вистави", — розповідає він.

Повна версія інтерв'ю: Що не так з російською, любов до української класики та підбір акторів: театральний режисер Іван Уривський у "Точці опори"

Нагадаємо, Іван Уривський — театральний режисер, заслужений артист України. Рідне місто — Кривий Ріг. У 2019 році став головним режисером Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені Василя Василька. У його творчому доробку — 20 постановок на сценах Одеси, Львова, Києва та литовського Каусана. Отримав премію імені Леся Курбаса за виставу "Перехресні стежки" на сцені Львівського театру за мотивами повісті Івана Франка. Нині живе та працює у Києві. Є провідним режисером-постановником столичного театру імені Івана Франка. 

Попередні випуски "Точки опори":

• Про ночівлю в театральній гримерці, воєнний Київ та дику Росію: дикторка і телеведуча Тетяна Цимбал у "Точці опори"
• Про роботу водієм, зайву вагу та перехід на українську: оперна співачка Олена Гребенюк у "Точці опори"
• Про те, чи варто знімати фільми під час війни та про сучасне українське кіно: кінокритик Сергій Тримбач у "Точці опори"
• Про перші спроби сепаратизму в Криму, розстріляних родичів та повернення військових до цивільного життя: міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна у "Точці опори"