Антон Кориневич — про мету "Кримської платформи" і про те, коли ухвалять стратегію деокупації півострова

За час окупації Криму не було жодного майданчика для визначення шляхів повернення півострова. Саміт "Кримська платформа", який заплановано на 23 серпня, згуртує міжнародних партнерів, які підтримують територіальну цілісність і суверенітет України.

Після цього саміту мають ухвалити декларацію, в якій визначать інструментарій для деокупації Криму. Для чого ще потрібна "Кримська платформа", що відбувається з правами людини на півострові та коли ухвалять стратегію деокупації півострова — розповів постійний представник президента України в АР Крим Антон Кориневич в ефірі програми "Официальный разговор".

Першу частину інтерв'ю з Антоном Кориневичем читайте тут.

— Що вдалося зробити? Що плануєте робити?

— Безумовно, найважливіша ініціатива щодо міжнародного формату, міжнародних майданчиків — це ініціатива президента "Кримська платформа". Великий Кримський саміт, який має відбутися в Києві 23 серпня — напередодні 30-ї річниці Незалежності України. Який, як ми сподіваємося, буде фіналізовано ухваленням Кримської декларації та дасть старт постійній роботі "Кримської платформи". Ми отримаємо Кримську декларацію — фінальний документ, який буде дуже важливим міжнародним сигналом підтримки України й українського Криму.

Звичайно, ми розуміємо, що дуже важливо, щоб "Кримська платформа" була ефективною і щоб 23 серпня все тільки почалося. Для цього ми працюємо з колегами, щоб був певний механізм, який дозволить "Кримській платформі" постійно працювати і реалізовувати різніпроєкти. Тому "Кримська платформа" — ініціатива №1.

— Мені здається, і я думаю, що ви погодитеся зі мною, що ступінь серйозності та сам рівень цього форуму, "Кримської платформи" буде залежати від рівня запрошених міжнародних гостей.

— Це високий рівень. Це рівень глави держави або глави уряду. Це дуже важливо.

— Ви згодні, так?

— Безумовно. Тому, як я вже сказав, "Кримська платформа" — це №1. Ми співпрацюємо з нашими іноземними партнерами й іншими треками. Це багато заходів онлайн, тому що пандемія вносить свої корективи і ми давно вже нікуди не їздили особисто. Напевно, з березня 2020 року. А втім, щотижня відбуваються якісь заходи. Наш орган налагодив гарніпартнерські взаємини з багатьма послами іноземних держав.

Ми реалізовуємо нову цікаву ініціативу. Ми запрошуємо і проводимо для послів іноземних держав візити на КПВВ з Кримом. Те, чого раніше просто не робили.

— І КПВВ були зовсім інші.

— Безумовно. Але символ не тільки в тому, щоб показати, що КПВВ мають хороший вигляд.

— А відвезти їх туди.

— Відвезти і кожен візит іноземного дипломата на "нуль", на КПВВ — це серйозний сигнал підтримки суверенітету й територіальної цілісності України. Там уже були посли Канади, Великої Британії, Литви, Латвії.

— Що вони кажуть після таких поїздок?

— Для них дуже важливо бачити це на власні очі. Вони всі говорять, що одна справа — це ЗМІ та звіти дипломатів, інша — особисто переконатися і подивитися, який вигляд має український КПВВ "Каланчак". Або побачити, як через кілька сотень метрів вони можуть спостерігати так званий пункт пропуску з окупованої сторони. Або коли вони можуть порівняти, який вигляд має оновлений КПВВ "Каланчак" і КПВВ "Чаплинка", який не модернізувався. Вони можуть порівняти, в яких умовах усі три КПВВ перебували до 2019 року. Чому не можна було зробити нормальні умови для людей?

— Так, п'ять років.

— Цьому не потрібно шукати пояснень. Це треба було зробити. І, як ви знаєте, це була одназ перших ініціатив президента стосовно Криму.

А коли вони (посли, — ред.) бачать "Кримський титан", який працює і, очевидно, є екологічно не надто чистим і небезпечним як для території Автономної Республіки Крим, так і для Херсонської області. Коли вони зустрічаються в Херсоні з кримчанами, кримськими татарами, внутрішньо переміщеними особами Криму і слухають їхні історії.

Тобто ми отримуємо позитивний фідбек. Ми вважаємо, що зараз більше справ почали вирішувати стосовно Криму. Мені здається, що раніше була сакральна фраза, яка залишається: "Крим — Україна", але треба наповнювати її сенсом. Одними політичними дискусіями, експертністю на телешоу або ще десь робота не здійснюється. Потрібно діяти. І я впевнений, що ефективна співпраця з державними органами, громадянським сектором, міжнародними партнерами наближає нас до деокупації Криму.

— Давайте поговоримо про права людини в Криму.

— Українська сторона в цьому контексті робить все, що може, в умовах, коли Україна сьомий рік не має доступу до тимчасово окупованої території. Так само, як і українські державні органи, міжнародні організації теж не мають цього доступу. Відповідно, моніторинг з боку міжнародних організацій теж неможливий. Тому ми орієнтуємося на дані наших правозахисних організацій та постійних жителів Криму.

Те, що там відбувається, не можна порівняти з будь-якою тоталітарною чи авторитарною машиною.

— Надходять звернення?

— Так, звичайно. Справа не тільки в офіційних зверненнях, які надходять і ми намагаємося допомагати, супроводжувати людину, якщо їй потрібна якась послуга або реакція з боку державних органів України. Існує ще багато особистих історій, які ти отримуєш в неформальному спілкуванні, і які дуже дорого коштують.

Ми маємо кілька позовів до Європейського суду з прав людини, справу в Міжнародному суді ООН. Зараз починатиметься етап повноцінного розслідування в Офісі прокурора Міжнародного кримінального суду в Гаазі. У нас ухвалюються хороші, якісні резолюції з прав людини Генеральною асамблеєю ООН. Резолюція 2020 року значно посилена порівняно з резолюцією 2019 року. Це дуже радує, тому що багато положень, зокрема, радили ми.

Дуже важливо, щоб ці резолюції наповнювалися новими сенсами та фактами. У цьому році ми запропонували і дуже раді, що там є відповідне положення про дітей-сиріт, які перебували в Криму на момент окупації, про долю яких нічого невідомо. Або положення про те, що Російська Федерація неправильно використовує природні та сільськогосподарські ресурси. І це, очевидно, може мати дуже негативні наслідки для природи Криму.

Україна робить те, що потрібно. Нам необхідно зібрати портфоліо для того, щоб, коли настане "день Х", ми розуміли, хто і що зробив у нашому українському Криму за роки окупації.

— Хочу запитати про стратегію деокупації Криму. Про це говорили в контексті різних міністерств. Чи є вже цілісна картина?

— Ми є учасниками відповідних розробок, які зараз проводять на базі Ради національної безпеки і оборони України. Робота з цього треку здійснюється кожен день. Сподіваємося, що вона матиме успіх. Ми робимо для цього все, що від нас залежить. Ми вдячні партнерам, які теж працюють у цьому напрямку. І Міністерство реінтеграції, Міністерство закордонних справ, наше представництво...

— Міністерство внутрішніх справ.

— Вносять відповідні правки, коментарі. Це спільний проєкт.

Ми можемо говорити про те, що в найближчому майбутньому — дуже хотіли б, щоб це було 26 лютого, дуже символічно — Україна зможе показати публічну частину, політичну позицію держави щодо деокупації та реінтеграції Криму. Безумовно, у цих процесах має бути й певна закрита частина, яка буде непублічною і може стосуватися певних питань, пов'язаних з безпекою. Але дуже важливою є відкрита позиція підтримки та розуміння Україною значення деокупації та реінтеграції Криму.

— Що для вас важливіше — люди чи територія?

— Ми не можемо реінтегрувати території, якщо не реінтегруємо людей. Для нас права людини, нашого громадянина — це цінність, це принцип. Ми хочемо бачити наш прапор в Сімферополі, Севастополі, Ялті, Феодосії, Євпаторії та інших прекрасних кримських містах.