Антон Кориневич — про мету "Кримської платформи" і про те, коли ухвалять стратегію деокупації півострова

Фото: ppu.gov.ua

За час окупації Криму не було жодного майданчика для визначення шляхів повернення півострова. Саміт "Кримська платформа", який заплановано на 23 серпня, згуртує міжнародних партнерів, які підтримують територіальну цілісність і суверенітет України.

Після цього саміту мають ухвалити декларацію, в якій визначать інструментарій для деокупації Криму. Для чого ще потрібна "Кримська платформа", що відбувається з правами людини на півострові та коли ухвалять стратегію деокупації півострова — розповів постійний представник президента України в АР Крим Антон Кориневич в ефірі програми "Официальный разговор".

Першу частину інтерв'ю з Антоном Кориневичем читайте тут.

— Що вдалося зробити? Що плануєте робити?

— Безумовно, найважливіша ініціатива щодо міжнародного формату, міжнародних майданчиків — це ініціатива президента "Кримська платформа". Великий Кримський саміт, який має відбутися в Києві 23 серпня — напередодні 30-ї річниці Незалежності України. Який, як ми сподіваємося, буде фіналізовано ухваленням Кримської декларації та дасть старт постійній роботі "Кримської платформи". Ми отримаємо Кримську декларацію — фінальний документ, який буде дуже важливим міжнародним сигналом підтримки України й українського Криму.

Звичайно, ми розуміємо, що дуже важливо, щоб "Кримська платформа" була ефективною і щоб 23 серпня все тільки почалося. Для цього ми працюємо з колегами, щоб був певний механізм, який дозволить "Кримській платформі" постійно працювати і реалізовувати різніпроєкти. Тому "Кримська платформа" — ініціатива №1.

— Мені здається, і я думаю, що ви погодитеся зі мною, що ступінь серйозності та сам рівень цього форуму, "Кримської платформи" буде залежати від рівня запрошених міжнародних гостей.

— Це високий рівень. Це рівень глави держави або глави уряду. Це дуже важливо.

— Ви згодні, так?

— Безумовно. Тому, як я вже сказав, "Кримська платформа" — це №1. Ми співпрацюємо з нашими іноземними партнерами й іншими треками. Це багато заходів онлайн, тому що пандемія вносить свої корективи і ми давно вже нікуди не їздили особисто. Напевно, з березня 2020 року. А втім, щотижня відбуваються якісь заходи. Наш орган налагодив гарніпартнерські взаємини з багатьма послами іноземних держав.

Ми реалізовуємо нову цікаву ініціативу. Ми запрошуємо і проводимо для послів іноземних держав візити на КПВВ з Кримом. Те, чого раніше просто не робили.

— І КПВВ були зовсім інші.

— Безумовно. Але символ не тільки в тому, щоб показати, що КПВВ мають хороший вигляд.

— А відвезти їх туди.

— Відвезти і кожен візит іноземного дипломата на "нуль", на КПВВ — це серйозний сигнал підтримки суверенітету й територіальної цілісності України. Там уже були посли Канади, Великої Британії, Литви, Латвії.

— Що вони кажуть після таких поїздок?

— Для них дуже важливо бачити це на власні очі. Вони всі говорять, що одна справа — це ЗМІ та звіти дипломатів, інша — особисто переконатися і подивитися, який вигляд має український КПВВ "Каланчак". Або побачити, як через кілька сотень метрів вони можуть спостерігати так званий пункт пропуску з окупованої сторони. Або коли вони можуть порівняти, який вигляд має оновлений КПВВ "Каланчак" і КПВВ "Чаплинка", який не модернізувався. Вони можуть порівняти, в яких умовах усі три КПВВ перебували до 2019 року. Чому не можна було зробити нормальні умови для людей?

— Так, п'ять років.

— Цьому не потрібно шукати пояснень. Це треба було зробити. І, як ви знаєте, це була одназ перших ініціатив президента стосовно Криму.

А коли вони (посли, — ред.) бачать "Кримський титан", який працює і, очевидно, є екологічно не надто чистим і небезпечним як для території Автономної Республіки Крим, так і для Херсонської області. Коли вони зустрічаються в Херсоні з кримчанами, кримськими татарами, внутрішньо переміщеними особами Криму і слухають їхні історії.

Тобто ми отримуємо позитивний фідбек. Ми вважаємо, що зараз більше справ почали вирішувати стосовно Криму. Мені здається, що раніше була сакральна фраза, яка залишається: "Крим — Україна", але треба наповнювати її сенсом. Одними політичними дискусіями, експертністю на телешоу або ще десь робота не здійснюється. Потрібно діяти. І я впевнений, що ефективна співпраця з державними органами, громадянським сектором, міжнародними партнерами наближає нас до деокупації Криму.

— Давайте поговоримо про права людини в Криму.

— Українська сторона в цьому контексті робить все, що може, в умовах, коли Україна сьомий рік не має доступу до тимчасово окупованої території. Так само, як і українські державні органи, міжнародні організації теж не мають цього доступу. Відповідно, моніторинг з боку міжнародних організацій теж неможливий. Тому ми орієнтуємося на дані наших правозахисних організацій та постійних жителів Криму.

Те, що там відбувається, не можна порівняти з будь-якою тоталітарною чи авторитарною машиною.

— Надходять звернення?

— Так, звичайно. Справа не тільки в офіційних зверненнях, які надходять і ми намагаємося допомагати, супроводжувати людину, якщо їй потрібна якась послуга або реакція з боку державних органів України. Існує ще багато особистих історій, які ти отримуєш в неформальному спілкуванні, і які дуже дорого коштують.

Ми маємо кілька позовів до Європейського суду з прав людини, справу в Міжнародному суді ООН. Зараз починатиметься етап повноцінного розслідування в Офісі прокурора Міжнародного кримінального суду в Гаазі. У нас ухвалюються хороші, якісні резолюції з прав людини Генеральною асамблеєю ООН. Резолюція 2020 року значно посилена порівняно з резолюцією 2019 року. Це дуже радує, тому що багато положень, зокрема, радили ми.

Дуже важливо, щоб ці резолюції наповнювалися новими сенсами та фактами. У цьому році ми запропонували і дуже раді, що там є відповідне положення про дітей-сиріт, які перебували в Криму на момент окупації, про долю яких нічого невідомо. Або положення про те, що Російська Федерація неправильно використовує природні та сільськогосподарські ресурси. І це, очевидно, може мати дуже негативні наслідки для природи Криму.

Україна робить те, що потрібно. Нам необхідно зібрати портфоліо для того, щоб, коли настане "день Х", ми розуміли, хто і що зробив у нашому українському Криму за роки окупації.

— Хочу запитати про стратегію деокупації Криму. Про це говорили в контексті різних міністерств. Чи є вже цілісна картина?

— Ми є учасниками відповідних розробок, які зараз проводять на базі Ради національної безпеки і оборони України. Робота з цього треку здійснюється кожен день. Сподіваємося, що вона матиме успіх. Ми робимо для цього все, що від нас залежить. Ми вдячні партнерам, які теж працюють у цьому напрямку. І Міністерство реінтеграції, Міністерство закордонних справ, наше представництво...

— Міністерство внутрішніх справ.

— Вносять відповідні правки, коментарі. Це спільний проєкт.

Ми можемо говорити про те, що в найближчому майбутньому — дуже хотіли б, щоб це було 26 лютого, дуже символічно — Україна зможе показати публічну частину, політичну позицію держави щодо деокупації та реінтеграції Криму. Безумовно, у цих процесах має бути й певна закрита частина, яка буде непублічною і може стосуватися певних питань, пов'язаних з безпекою. Але дуже важливою є відкрита позиція підтримки та розуміння Україною значення деокупації та реінтеграції Криму.

— Що для вас важливіше — люди чи територія?

— Ми не можемо реінтегрувати території, якщо не реінтегруємо людей. Для нас права людини, нашого громадянина — це цінність, це принцип. Ми хочемо бачити наш прапор в Сімферополі, Севастополі, Ялті, Феодосії, Євпаторії та інших прекрасних кримських містах.

Прямий ефір