Як працює екосистема з надолуження освітніх втрат: інтерв'ю із заступником голови Асоціації інноваційної та цифрової освіти

В Україні запрацювала екосистема для надолуження освітніх втрат, особливо тих, які пов'язані з відсутністю доступу до знань через війну чи бойові дії. Що це таке і як працює, у студії "Ранку Вдома" пояснив заступник голови Асоціації інноваційної та цифрової освіти Дмитро Бондаренко.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Чи справді у наших школярів такі великі прогалини в навчанні? 

— На жаль, так. Ковід ми ще якось пережили з навчанням, але війна дала дуже-дуже багато проблем. Особливо це видно в регіонах біля лінії фронту. Багато дітей там протягом року перебували під окупацією. Це я про Херсонську, Миколаївську та інші області. Хороша новина в тому, що це дасть можливість зараз застосувати максимально інноваційні технології, які дозволять дітям швидко все надолужити. Якщо ж ця проблема залишиться, то за декілька років в Україні буде велика біда. 

— Екосистеми для надолуження освітніх втрат — що це за програми і як вони працюють? 

— Ми взяли все інноваційне у сфері освіти і упакували в один продукт для наших діток: штучний інтелект, інтерактивні кейсові уроки і навіть Uber-школу. Остання не про виклик таксі до школи, раптом що.

Ще з радянських часів тягнеться модель освіти, коли вчитель у центрі уваги. Він доносить інформацію дітям. Найновіші тренди — це технологія "перевернутого класу", коли дитина сама досліджує, навчається і запитує вчителя тоді, коли їй це потрібно.

Спершу дитина проходить тестування, де вбудований штучний інтелект. Він дуже чітко і швидко дає розуміння, які теми і з яких предметів дитині треба надолужити. У цій же системі дитина натискає на ці теми і переходить на інтерактивні кейсові уроки. Там є історія, є персонажі, тобто дитина знаходиться прямо там. Урок історії там подано так, що дитина знаходиться, наприклад, в Україні XIX століття і в якійсь місцевості виконує певні дії, що пов'язані з тим періодом. Вона детально розуміє, що тоді відбувалось. Таким чином у нас побудовані всі уроки, тому вони і називаються "кейси". 

— Як це застосовується до уроків з математики, наприклад?

— Математику ми даємо на дуже конкретних прикладах: як побудувати дім, як визначити його площу? Під час пандемії коронавірусу ми знімали відеоуроки і взяли дуже круту, як нам сказали, вчительку математики у Києві. Вона розказувала про якусь теорему — бубніла і бубніла, вибачте, 20 хвилини. Ми її зупинили і попросили пояснити, навіщо це дитині буде потрібно. Вона здивувалась і сказала, що математика — це ж теоретична наука, які можуть бути приклади. Я зупинив зйомки і більше такого ми не робимо. Я переконаний, що з дітьми потрібно вести чесну розмову про те, навіщо їм це потрібно.

— Як дитині пояснити, навіщо їй та хімія чи фізика, наприклад?

— Навчання — це просто навичка, яка повинна бути. У нас за допомогою віртуальної реальності дитина може побачити планети, торкнутися їх чи відвідати. Зараз будемо робити так з хімії. Це дуже затратний процес. У віртуальному світі можна створити будь-який хімічний дослід і показати, як що працює в житті.

— Як можна долучитися до цього проєкту і на який вік він розрахований? 

— Наразі ми зробили пілотний проєкт для учнів 9-11 класів. Ми створили це повністю за свій рахунок, жодних державних чи інших грошей. У нас велика команда. Нас помітив ЮНІСЕФ і вже взяв у роботу. Ми запустили мережу цифрових освітніх центрів у південних регіонах. Вона дуже добре пішла. Сподіваюся, нею з часом буде користуватися вся Україна.

Читайте також: Новий навчальний рік для українських школярів — вдома та за кордоном: про нововведення говоримо з менеджеркою проєкту "Школа офлайн"