Вишивають сорочки для військових — жіноче об’єднання на захисті України

Щотижня в Броварському будинку культури жінки збираються, щоб вишивати сорочки для своїх синів, які добровільно вступили до Сил оборони ще з перших днів повномасштабного вторгнення. Ця ініціатива переросла у цілу спільноту, яка об'єднує жінок з різних куточків нашої країни, йдеться у матеріалі "Ранку Вдома".

За круглим столом зібрались жінки. Перед ними усе для вишивання. Олеся та Анна вишивають сорочки для своїх синів, які воюють з перших днів повномасштабного вторгнення. До сил оборони вступили добровільно, а після звільнення Київщини поїхали на навчання, а звідти на фронт.

У майстрині Анни син служить в Третій штурмовій бригаді. Для нього сорочка — оберіг. На ній вишитий прапор України, емблема бригади та символи сили.

"Ратиборці — це символ мужності та доблесті воїнів. Вони допомагають на полі бою. Колодій — це знак, який теж вважається символом сонця. Такі легенди ходять, що слов'яни їх малювали на зброї, на прапорах. Як тільки противник побачить цей знак, то він втікає. Дуже сильний такий знак", — розповідає майстриня Анна Дерій.

Сорочку від матері військовий носив в рік, але після важких боїв привіз додому.

"Їх посилають у самі гарячі точки. Їхній підрозділ не пасе задніх. Вони ніколи не втечуть звідти, куди їх послали. Коли почалася війна, йому якраз виповнилося 20 років. Він залишив юридичний факультет Шевченка. Він завжди пише: "Хто як не ми?". Каже, що піде до кінця", — додає майстриня.

Ірина захоплюється вишивкою ще з дитинства. З кожним роком вдосконалює свої знання. В руках тримає сорочку для брата. Йому 47 років. Зараз воює на Куп'янському напрямку. Війна його застала за кордоном. Ірина каже, що в родині любов до рідного, українського, передавалося із покоління в покоління.

"Повернувся, сказав: "Я сидіти не буду. Хлопців воюють, і я буду теж". Два рази його відправляли на навчання за кордон. Зараз служить", — пригадала майстриня Ірина Іскра.  

Жінки щотижня збираються в місцевому будинку культури вишивати сорочки для наших захисників. Анна каже, що не завжди знають ім'я захисника, тоді збирають інформацію про його походження.

"Був боєць, у якого тато з Ічкерії, а мама з Волині. Запит був таким. Довелося вивчити традиційно орнамент Волині та трохи змінити колористику для того, щоб підтягнути до Ічкерії. Вийшла така доволі цікава робота, яку отримав цей хлопець. Носить таку вишиванку з задоволенням", — резюмувала майстриня з народної творчості Анна Кривошей. 

Анна пригадує, що на початку великої війни було лише кілька майстринь. За останні два роки вишито понад 300 сорочок воїнам. До ініціативи долучилися жінки з усієї України. Шити та вишивати сорочки для наших військових — це своєрідна вдячність їм за те, що захищають нас з вами, кажуть майстрині.

Також цікаво: Майстриня з Чернігова виготовляє патріотичні прикраси з бісеру для українців за кордоном