Військовий, актор і голова Шевченківського комітету Євген Нищук пояснив, як поєднує кілька видів діяльності

Народний артист України, провідний актор столичного Театру імені Івана Франка, Голос Майдану, двічі міністр культури і чинний голова Шевченківського комітету Євген Нищук із перших днів повномасштабного російського вторгнення захищає країну зі зброєю в руках. У програмі "Точка опори" на телеканалі "Дім" він розповів, як йому вдається поєднувати військову, театральну та громадську діяльність.

"Такий ритм у мене, напевно, від народження. Такі важливі віхи історії України були частиною мого життя. В часи Помаранчевої революції я був творчою людиною, але громадянський прояв був моїм нутром і моїм вихованням. Тому я знаходив на нього час. Як мені все вдається встигати… Є гарна практика. Очевидно, що певні речі є визначальними і виходять на передній план. Є те, що все рівно залишається, бо є твоїм покликанням. Я не можу без театру. Це моє життя і моє серце", — каже Євген Нищук.

Війна не обирає професії, додає він. З перших днів великої війни зі зброєю у руках поруч із Нищуком опинилися колишній банкір, голова страхової компанії, начальник комунальних служб, оператори кінематографу. Тому серед усіх регалій найголовнішою зараз Євген Нищук вважає те, що він солдат.

"Навіть відкидаючи історію моїх громадських проявів і "майданів", я не міг бути в іншому місці. Є певна відповідальність на людях, котрих знають, на яких орієнтуються — важливо, де ті люди зараз. Я усвідомлював усю відповідальність і на другий день пішов записуватися до резерву Збройних сил України, до тероборони. Місць не було, все переповнено. У себе на районі я знайшов батальйон, який почав набір. На третій день чи четвертий день ми уже поїхали на рубежі Стоянки та Ірпеня, до вже підірваного романівського мосту", — додав він.

Повна версія інтерв'ю: Спогади про Революцію Гідності, служба в ЗСУ, ставлення до "хороших росіян": колишній міністр, актор і військовий Євген Нищук у програмі "Точка опори"

Нагадаємо, Євген Нищук — актор театру, кіно та дубляжу, політик, громадський діяч, народний артист України, військовий. Був міністром культури України в 2014 році та з 2016-го до 2019 року. Актор столичного театру імені Івана Франка. З травня 2023 року — голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Після вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року вступив до добровольчого батальйону, а в липні мобілізувався до лав ЗСУ. 

Попередні випуски "Точки опори":

• Робота для Папи Римського, зв'язок із родичами з Росії, остання розмова з Кікабідзе: художник Олександр Животков — гість "Точки опори"
• Черга на усиновлення, спогади про рідний Донецьк та розмови з дітьми про війну: адвокатка і блогерка Інна Мірошниченко у "Точці опори"
• Про роботу на цвинтарі, написання книг на фронті та хейт через російську мову: письменник і військовий Павло Белянський у "Точці опори"
• Відмова від громадянства РФ, спілкування російською мовою та кіно про війну: інтерв'ю з режисером Романом Балаяном у "Точці опори"
• Вистави у прифронтових містах, останній виступ у Маріуполі, спогади про Руслану Писанку: інтерв'ю з актором Володимиром Горянським у "Точці опори"